Загиблі герої Чернігівщини: Рудий Станіслав. Куць Віталій. Нехаєнко Андрій

Менська громада втратила Героя, захисника та свого вірного сина. Загинув солдат Рудий Станіслав Миколайович Народився 01 березня1973 року, житель села Нові Броди Менської громади.

Воїн поліг 5 травня 2024 року в Покровському районі Донецької області. До цього часу Станіслава вважали зниклим безвісти.

Віталій Куць народився 23 січня 1966 року у с. Чорнотичі. Закінчивши 10 класів Чорнотицької школи він поступив у Саратовське вище артилерійське військове училище. Після закінчення навчання Віталія направили на службу до Молдавії.

Пропрацювавши у Молдавії і зарекомендувавши себе, як хорошого спеціаліста у своїй справі, йому запропонували роботу у декількох містах колишнього СРСР. Так як він був патріотом – вирішив залишитись в Україні, обравши м. Конотоп, Сумської області.

Служивши і працюючи Віталій йде далі навчатися до військової академії у м. Київ. Після 2 років академії отримав звання підполковника та був направлений до Білої Церкви. Там він і служив, доки не вийшов на пенсію.

Одружився Віталій у 1990 році зі Світланою. Вона їздила всюди з чоловіком. У них народилося двоє дітей, син – Петро і донька – Аня. Син, як і батько – військовий.

23 вересня 2016 року Віталій був мобілізований і знову призваний до лав ЗСУ. З того часу він знаходився у зоні АТО, де його і застало повномасштабне вторгнення.

Виконуючи бойове завдання, 11 березня 2022 року, чоловік загинув. Поховали Героя у м. Біла Церква.

Нехаєнко Андрій Петрович народився 23 січня 1971 року в районному центрі Кигичівка Харківської області в родині службовців. Батько працював головним економістом в колгоспі «Прогрес» села Лигівка Сохновщинського району, а мати – медичною сестрою в місцевій лікарні. До першого класу Андрій пішов у Лигівську середню школу. Цікавився точними науками: математикою, фізикою, кресленням, багато читав, цікавився історією і захоплювався спортом. Як багато хлопчаків мріяв стати військовим, ходив до військово-історичного гуртка і з гордістю носив пілотку. З товаришами знаходив спільну мову, був лідером у дитячому колективі, дружив із рідною, старшою на десять років сестрою Людмилою. У 1988 році закінчує школу і готується до вступу у військове училище. 1 серпня 1988 року вступає на навчання до Харківського вищого військового командно-інженерного училища ракетних військ, факультет – стратегічні ракети і технологічне обладнання. В цей час захоплюється спортом і отримує звання «Майстер спорту з рукопашного бою». Курсантом військового училища Андрій знайомиться з майбутньою дружиною, студенткою Харківського фармацевтичного інституту Інною Дяченко, одружується, і згодом у молодого подружжя народжується донечка Наталія. 20 червня 1993 року закінчує училище та отримує звання лейтенанта.

З 1993 по 2003 рік він проходив службу на різних посадах у 105-му прикордонному загоні (Чернігівський прикордонний загін Державної прикордонної служби України) У 2004-2005 роках – проходив службу у Мостиському прикордонному загоні ДПСУ. 2005-2006 рік – у 4-му прикордонному загоні (Харківський прикордонний загін ДПСУ) 23 серпня 2006 року звільнюється в запас. За час служби отримує військовізвання капітана та майора, в запас виходить у званні підполковника. У 2007-2010 роках працює в ВАТ «Укртелеком», Чернігівська філія, на посаді інженера електрозв’язку у відділі постачання. У 2010-2013 роках – старший інспектор відділу СМАП «Нові Яриловичі» Північного територіального управління СМАП (державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»).

З грудня 2014 по 2018 рік прийнятий на посаду головного фахівця в управління ДСНС України в Чернігівській області. У цей час на сході України почалися військові події, і щоб захистити незалежність і суверенітет України 19 березня 2015 року відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» Андрій Нехаєнко був призваний до лав Збройних сил України. З 12 червня 2015 по 14 квітня 2016 року він заступник коменданта з персоналу оперативно-бойової прикордонної комендатури «Чернігів» Чернігівського прикордонного загону. 2 жовтня 2015 року оперативно-бойовій прикордонній комендатурі «Чернігів» змінили назву на «Курахівка» і підпорядкували Краматорському прикордонному загону по місцю розташування бойової комендатури. За час виконання завдань в зоні проведення антитерористичної операції Андрій Нехаєнко, з підлеглим особовим складом, неодноразово потрапляв під мінометно-артилерійський обстріл та вступав у бойове зіткнення з незаконними збройними формуваннями. Завдяки чіткому керівництву діями підлеглих, проявленій мужності та витримці було вжито всіх організаційних та практичних заходів щодо поставлених бойових завдань у межах відповідальності оперативно-бойової прикордонної комендатури «Курахівка» Краматорського прикордонного загону.

Після звільнення за мобілізацією повернувся до роботи в Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області. 18 липня 2016 року був переведений на посаду начальника відділу телекомунікаційних систем, технічного захисту інформації та радіотехнічного контролю центру оперативного зв’язку Управління ДСНС України в Чернігівській області. У мирному житті залишався справедливим, чесним та відповідальним, таким, як і під час служби бойовим офіцером. 04 травня 2018 року під час виконання службових обов’язків у ході ліквідації масштабної пожежі лісу поблизу смт Гончарівське Чернігівської області зазнав тяжких ушкоджень здоров’ю, утратив свідомість та був доставлений до реанімації Чернігівської міської лікарні № 2. Перебував у комі з діагнозом: гострий коронарний синдром. Помер 10 травня 2018 року. В останню путь поряд з рідними його проводжали колеги по роботі Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, сумували за ним і товариші по службі Чернігівського прикордонного загону. Похований 14 травня 2018 року на квадраті героїв АТО/ООС Чернігівського кладовища «Яцево». За бездоганну службу та особисті заслуги у сфері охорони державного кордону нагороджений Державним комітетом у справах охорони державного кордону України відзнакою «За мужність в охороні державного кордону України» № 162 від 12 квітня 2000 року. Указом Президента України від 17 лютого 2016 року № 53/2016 нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». 

Нагрудними знаками «Відмінний прикордонник» I та II ступенів. За час проходження служби в Чернігівського прикордонному загоні був нагороджений медаллю «15 років сумлінної служби»