Загиблі герої Чернігівщини: Климуша Леонід. Булденко Андрій. Кудлай Володимир

Леонід Климуша народився 24 вересня 1976 року у селі Гришине Роменського району Сумської області. Згодом сім’я переїхала в Талалаївку, де Леонід закінчив Талалаївську середню школу. Навчався у Роменському сільськогосподарському технікумі за спеціальністю бухгалтерський облік. Працював за спеціальністю і ні, та всюди колеги запам’ятали його як людину відповідальну, надійну. З дружиною Татьяною проживали у селі Плугатар. Рідні, побратими та знайомі згадують його як надзвичайно добру людину. Леонід захоплювався футболом та шахами. Вільний час приділяв риболовлі. Дуже любив тварин.

Війна у його життя увірвалася задовго до повномасштабного вторгнення. Під час першої хвилі мобілізації він був одним із перших, хто прибув до військкомату у березні 2014-го. Рік служив у зоні АТО. Той рік він називав роком пекла, та ніколи не шкодував, що став на захист України на початку війни. А коли рашистська навала пішла на нашу землю повномасштабною війною, Леонід знову став на захист у перший же день війни. Разом з іншими чоловіками чергував на блокпосту і вже у лютому 2022 року призваний по мобілізації до лав ЗСУ.

Проходив військову службу у Другому відділі Прилуцького РТЦК та СП. Восени 2024 року переведений на службу до військової частини. Його колеги по службі згадують, що Леонід кожне своє завдання доводив до завершення. На нього можна було покластися у найскладнішій ситуації.

9 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Леонід Климуша отримав важке поранення. У цей момент він зовсім не думав про себе, а намагався врятувати свого пораненого побратима. Леонід виніс його на собі у безпечніше місце, чим врятував його життя. Життя власне було під загрозою. Мужнього воїна евакуювали до госпіталю у місто Дніпро. Майже місяць у лікарні тривала боротьба за його життя. Він витримав кілька операцій і всі так сподівалися на його одужання. Не судилося. У перший день нового року серце воїна зупинилось.

Поховали воїна у рідному селі.

Народився Андрій Булденко 3 вересня 1982 року в селі Кучинівка. Навчався в Кучинівській школі. У 2001 році закінчив Чернігівське ПТУ-5, отримав спеціальність "помічник машиніста". Пройшов строкову військову службу. Згодом працював помічником машиніста в локомотивному депо Сновськ.

3 лютого 2015 по квітень 2016 років призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України і захищав Україну від окупантів на сході держави.

Під час повномасштабного вторгнення з 1 листопада 2022 року був призваний за мобілізацією до Державної прикордонної служби України.

Учасник бойових дій Андрій Булденко був справжінм патріотом України, надійним другом і вірним товаришем для своїх побратимів, найкращою людиною для своїх рідних і близьких. Він мріяв про мир і до останнього подиху захищав Батьківщину.

29 грудня 2024 року, виконуючи бойове завдання під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, Андрій загинув.

Народився Кудлай Володимир 2 січня 1973 року у Новгород-Сіверському на Чернігівщині. Закінчив загальноосвітню школу, отримав професійно-технічну освіту. У 2007 році Володимир Кудлай переїхав до села Червоне Озеро. Він користувався повагою односельців, завжди був готовий прийти на допомогу. Захисник був дуже близький з пасинком, їх немов би зв’язували міцні родинні нитки.

Володимир не роздумуючи став на захист України від ворога. Служив стрільцем-снайпером. Перебував у місці, яке називають пеклом на землі. 18 липня 2024 року при виконанні бойового завдання у населеному пункті Вовчанськ Чугуївського району Харківської області Володимир, відданий обов’язку, загинув, захищаючи усіх нас…

Живим коридором слави, на колінах, схиливши голови, прапорами і квітами зустрічали Героя жителі Новослобідської громади. Віддати останню шану Захиснику прийшли рідні, друзі, односельці, представники влади. На честь Героя звучав Гімн України, військовий трикратний салют гучно пронизав небо.

Володимир - людина слова, добрий, вірний, мужній, справедливий. Таким він залишиться у нашій пам’яті, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, сміливості і незламності. За незалежність і свободу Батьківщини, спокій у рідній домівці, безпеку родини і всієї України Володимир віддав найдорожче - власне життя. Він загинув як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обов’язок на передовій,