Загиблі герої Чернігівщини: Коновець Сергій. Ісаченко Андрій. Дриг Любомир

Сергій Коновець народився 18 лютого 1977 року в селищі Березна. Тут проживали його дідусь та бабуся. Ще маленьким Сергій з батьками переїхав до Чернігова. Навчався у школі №2. Потім після дев'ятого класу вступив до Чернігівського залізнично-дорожнього училища №5 (нині Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту). Працював слюсарем у "Чернігівводоканалі".

У червні 2023 року Сергій Коновець був мобілізований до лав ЗСУ. З жовтня 2023 року вважався зниклим безвісти.

Збираючи інформацію з усіх джерел, рідним вдалося з'ясувати, що Сергія засік ворожий БПЛА. Чоловік загинув від поранення, несумісного з життям і залишився на захопленій росіянами території.

Тіло бійця повернули до України при обміні тілами військових у червні 2024 року. Про те, що це саме Сергій Коновець, 25 грудня підтвердила ДНК-експертиза.

Точна дата його загибелі невідома.

Андрій Ісаченко народився 2 квітня 1981 року в Чернігові, де й виріс. Проживав разом із матір’ю. Здобув освіту механіка, працював у Чернігові майстром з встановлення пластикових вікон і дверей.

На захист держави чоловік став у грудні 2023 року. Ніс службу в десантно-штурмових військах (81-ї окрема аеромобільна бригада). Був командиром вогневої підтримки мінометного взводу та мінометної роти. Воював проти російських окупантів у Луганської області.

«Андрій був добрим, чуйним і завжди приходив на допомогу в скрутний час. Загинув близько місяця тому, отримавши тяжке поранення. Поховали бійця в нашому рідному Чернігові. У нього залишилася мати. Вічна та світла пам’ять герою», — зазначає у коментарі «ЧЕЛАЙН» колега воїна Інна Дешко.

Трагічна звістка прийшла до Городнянської громади. Захищаючи країну на фронті, загинув військовий  Любомир Дриг.

Воїн народився 14 лютого 1983 року в місті Ужгород. Але життя привело його на Городнянщину, до села Дроздовиця, де він працював і будував своє майбутнє. Працював в ПРАТ «Городнянське автопідприємство». А з перших днів повномасштабного вторгнення став волонтером.

Коли настав час захищати рідну землю зі зброєю в руках, він не вагаючись став на передову.

28 грудня 2024 року життя мужнього воїна трагічно обірвалося.

5 січня 2025 року у громаді оголосили Днем жалоби. Поховали військового з усіма військовими почестями в селі Дроздовиця.