Загиблі герої Чернігівщини: Коновець Сергій. Ісаченко Андрій. Дриг Любомир

Сергій Коновець народився 18 лютого 1977 року в селищі Березна. Тут проживали його дідусь та бабуся. Ще маленьким Сергій з батьками переїхав до Чернігова. Навчався у школі №2. Потім після дев'ятого класу вступив до Чернігівського залізнично-дорожнього училища №5 (нині Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту). Працював слюсарем у "Чернігівводоканалі".

У червні 2023 року Сергій Коновець був мобілізований до лав ЗСУ. З жовтня 2023 року вважався зниклим безвісти.

Збираючи інформацію з усіх джерел, рідним вдалося з'ясувати, що Сергія засік ворожий БПЛА. Чоловік загинув від поранення, несумісного з життям і залишився на захопленій росіянами території.

Тіло бійця повернули до України при обміні тілами військових у червні 2024 року. Про те, що це саме Сергій Коновець, 25 грудня підтвердила ДНК-експертиза.

Точна дата його загибелі невідома.

Андрій Ісаченко народився 2 квітня 1981 року в Чернігові, де й виріс. Проживав разом із матір’ю. Здобув освіту механіка, працював у Чернігові майстром з встановлення пластикових вікон і дверей.

На захист держави чоловік став у грудні 2023 року. Ніс службу в десантно-штурмових військах (81-ї окрема аеромобільна бригада). Був командиром вогневої підтримки мінометного взводу та мінометної роти. Воював проти російських окупантів у Луганської області.

«Андрій був добрим, чуйним і завжди приходив на допомогу в скрутний час. Загинув близько місяця тому, отримавши тяжке поранення. Поховали бійця в нашому рідному Чернігові. У нього залишилася мати. Вічна та світла пам’ять герою», — зазначає у коментарі «ЧЕЛАЙН» колега воїна Інна Дешко.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Трагічна звістка прийшла до Городнянської громади. Захищаючи країну на фронті, загинув військовий  Любомир Дриг.

Воїн народився 14 лютого 1983 року в місті Ужгород. Але життя привело його на Городнянщину, до села Дроздовиця, де він працював і будував своє майбутнє. Працював в ПРАТ «Городнянське автопідприємство». А з перших днів повномасштабного вторгнення став волонтером.

Коли настав час захищати рідну землю зі зброєю в руках, він не вагаючись став на передову.

28 грудня 2024 року життя мужнього воїна трагічно обірвалося.

5 січня 2025 року у громаді оголосили Днем жалоби. Поховали військового з усіма військовими почестями в селі Дроздовиця.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).