Мистецька Чернігівщина: Пікуль Петро

19 січня 2025 виповнилося 75 років відомому чернігівському скульптору,

засновника мистецької династії Петра Васильовича Пікуля.

Життєвий шлях майбутнього митця розпочався у невеликому селі Вершинова

Муравійка, тодішнього Куликівського району, на Чернігівщині. Тут

промайнуло дитинство, шкільні роки. Сюди юнак повернувся працювати,

здобувши в чернігівському профтехучилищі фах електрика.

Та було в Петра захоплення, що не полишало його ніколи, й стало справою

усього життя. Це була любов до малювання, а ще більше — до різьблення із

дерева дивовижних, створених власною уявою, фігурок людей, звірів та птахів.

Цими виробами зацікавилися методисти обласного будинку народної творчості,

мистецтвознавці. Автора запросили до участі в обласній виставці народних

майстрів. І ця виставка стала доленосною. Бо тут відбулося знайомство з

майбутньою дружиною-художницею декоративно-ужиткового мистецтва

Ганною Григоренко.

У 1970-му році Петро Пікуль вступає на скульптурне відділення Львівського

училища прикладного мистецтва імені Івана Труша, де досвідчені художники-

педагоги Любомир Лесюк, Тарас Драган, Богдан Стельмах, Микола

Скибінський навчали основам композиції, відкривали секрети роботи з різними

матеріалами. Допитливий і наполегливий юнак не лише вдосконалив техніку

художньої обробки дерева, а й оволодів специфікою роботи з шамотом,

пісковиком, мармуром, бронзою.

По закінченні навчання молодий фахівець починає трудову діяльність на

Чернігівському художньо-виробничому комбінаті, працює у різних техніках

монументальної та станкової скульптури, бере участь у міських, обласних, а

починаючи з 1984 року — республіканських виставках.

У 1990-му році Петро Пікуль стає учасником Усеукраїнської виставки-пленеру

«Полісся-90», присвяченої 1300-літтю Чернігова. З роками набутий досвід і

створені образи дали право називати Петра Васильовича кращим скульптором-

портретистом Чернігова.

У щоденних клопотах, творчих здобутках промайнули роки. Виросли і стали

достойними митцями нащадки ювіляра — донька Ярослава та син Роман.

Твори майстра поповнили фонди Чернігівського обласного художнього музею

імені Григорія Галагана, приватні зібрання в Україні, США. Вони прикрашають

парки Чернігівщини, їх можна побачити біля Палацу урочистих подій, в

Апеляційному суді Чернігівської області, на подвір’ї гімназії в Ріпках…

Барельєфи, виконані майстром, розташовані на багатьох будівлях. Але чи не

найбільше робіт, створених у співпраці з майстринею Оксаною

Сапроненковою, знаходиться у селі Рябці.