Загиблі герої Чернігівщини: Ющенко Андрій. Федосов Ігор. Хорлунов Костянтин

Андрій Миколайович Ющенко народився 6 жовтня 1996 року в селі Миколаївка.

Навчався в Березнянській школі-інтернаті. Після закінчення повернувся в рідне село, де продовжував працювати та жити.

У серпні 2025 року чоловік долучився до лав оборонців, служив сапером.

Під час виконання бойового завдання зазнав поранення.

Перебуваючи на лікуванні, 5 лютого 2026 року боєць помер.

Ігор Миколайович Федосов народився 27 вересня 1984 року.

Проживав у Дубовогаївському старостинському окрузі.

Федосов Ігор став воїном за покликанням душі. Побратими дали йому позивний «ПСІХ» не через безумство, а через неймовірну, майже надлюдську сміливість бути першим там, куди інші йти не ризикували. Він мав сталевий характер, був надійним плечем, щитом для родини, друзів і навіть, як виявилося, для незнайомих людей, бо, коли 24 лютого 2022 року Україна здригнулася від перших вибухів, Ігор, не вагаючись, добровольцем прийшов до ТЦК м. Прилуки, щоб за покликом серця йти боронити країну. На той час він уже мав бойовий досвід, якого набув ще в 2015-2016 рр. в зоні АТО, де брав участь у запеклих боях поблизу населених пунктів Зайцеве та Артемівськ. Вже тоді проявив себе як професіонал, за що був нагороджений низкою відзнак, зокрема медаллю «За взірцевість у військовій службі» та Відзнакою Президента України. У перші дні повномасштабного вторгнення став звичайним гранатометником в/ч А 7330 і з перших днів був там, де найважче. «Посади нічого не вирішують. Вирішує готовність тримати небо, коли воно падає», - казав він.
Його бойовий шлях - це географія України: від оборони рідної Чернігівщини до пекельної Білогорівки. Хто там був, той знає: FPV-дрони «висять» над головою кожну секунду, але Ігор жодного разу не думав залишити побратимів. Навіть після тяжкого поранення в бою в березні 2024 та складної операції він відмовився від списання. «Я буду ходити, поки ходжу. Поки можу - я тут», - ці слова стали його обітницею. Він повернувся на нуль, бо знав: там його чекають бойові побратими. Віддавав себе службі до останку, бо знав, заради кого він це робить, - заради дітей Аліни та Владислава. «Я тут, щоб завтра це не довелося робити моїм дітям», — це була його найсильніша мотивація.
Ігор був професійним водієм, справжнім майстром, що з технікою був на «ти». За останні тижні на Сумщині він вижив у трьох вогняних пастках. Тричі його авто перетворювалося на попіл під обстрілами, і тричі він рятував своїх побратимів. Він завжди першим їхав через мінні поля і обстріли, бо знав, що впорається.
…Але 17 лютого 2026 року дива не сталося. Ворожий дрон біля населеного пункту Глибне Сумського району Сумської області обірвав життя Федосова Ігоря. Поховали захисника в селі Пухівка на Київщині.

Костянтин Валентинович Хорлунов народився 9 березня 1969 року в Прилуках.

Навчався в Прилуцькій школі №14. Після 9 класу вступив до Прилуцького педагогічного училища імені Івана Франка за спеціальністю "Вчитель креслення та трудового навчання".

Прходив строкову службу в армії.

З 1998 по 2001 рік працював на посаді робітника з обслуговування та ремонту приміщень у Прилуцькому закладі дошкільної освіти комбінованого типу №29. Пізніше свою трудову діяльність продовжив на будівництві в Києві.

У 2024 році Костянтин Валентинович доєднався до лав Збройних сил.

Загинув 23 травня 2024 року під час виконання свого першого бойового завдання на Донецькому напрямку.

У чоловіка залишилися син, сестра та племінниці.

20 лютого у Прилуках оголосили День жалоби.