Загиблі герої Чернігівщини: Волощук Олександр. Титаренко Сергій. Ступак Віталій

Олександр Сергійович Волощук народився 22 січня 1991 року у м. Ніжин в сім’ї робітників.

У 2006 році закінчив Ніжинську школу №12. Навчався в Ніжинському професійному технічному училищі №35. Після навчання працював різноробочим.
Усе життя мав українське громадянство. У 2021 році одружився. У пари народився син Руслан, а також було двоє старших діток від першого шлюбу дружини.
З 01 січня 2021 року по 30 травня 2025 оку працював на посаді машиніста повітрянороздільних установок у Ніжинській міській лікарні ім. М. Галицького. За час роботи зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний і старанний працівник.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України долучився до територіальної оборони у с. Липів-Ріг Ніжинського району, де проживав.
Із 30 травня 2025 року був призваний до лав ЗСУ. Службу проходив на посаді водія 2 взводу навчально-бойового озброєння та техніки роти забезпечення навчального батальйону військової частини А1048.
У листопаді 2025 року отримав поранення і після лікування у військовому шпиталі знову повернувся в стрій.
30 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу противника в районі н.п. Першотравневе, що на Харківщині, Волощук Олександр, на жаль, загинув.
У Захисника залишилася мати, дружина та діти.
Поховали Героя в с. Липів-Ріг Ніжинського району.
Мав посвідчення УБД, нагороду Учасника Бойових Дій «Ветерана Війни», а також нагороду за гарне виконання бойових завдань 169 навчального центру ім. князя Ярослава Мудрого сухопутних військ ЗСУ.

Сергій Миколайович Титаренко народився 11 квітня 1991 року в селі Брагинці Варвинської громади. Через два роки після смерті мами разом із сестричкою (вони були двійнятами) почали проживати разом у бабусі, дідуся та рідного дядька у селі Мармизівка. Саме тут Сергій закінчив 9 класів місцевого закладу освіти та у 2006 році став студентом Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, створеного на базі Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків.

Після навчання у Чернігові вступив до Дігтярівського професійного аграрного ліцею, де здобув спеціальність слюсаря.

2010 року пішов на строкову службу.

Звільнившись із служби, працював і в ТОВ " Батьківщина" (село Дігтярі), і в СТОВ "Дружба-Нова", і в ТОВ "НІКА-2000".

Під час трудової діяльності Сергій познайомився з майбутнью дружиною (дівчина на той час проживала та працювала в селі Леляки). Після одруження родина залишається жити в Леляках.

У серпні 2022 року Сергія мобілізували до лав ЗСУ.

За час служби він перебував у кількох бригадах. Спершу — на Донецькому напрямку. Згодом проходив спеціальне навчання в Німеччині.

Повернувшись, продовжував виконувати свій обов'язок. 1 грудня 2022 року зазнав перше серйозне поранення під Курдюмівкою (селищем Донецької області).

З квітня 2023 року перебував у складі однієї з бригад на Запорізькому напрямку аж до 4 січня 2026 року, доки не зазнав повторне тяжке поранення.

Помер Сергій Титаренко 4 лютого 2026 року в реанімації.

Поховали воїна в селі Мармизівка.

Віталій Ступак народився 28 січня 1979 року в селі Невкля. Саме тут минули його дитинство й юність. Спочатку навчався у школі, згодом — у професійному училищі №10 міста Чернігова, після чого пройшов строкову військову службу.

Повернувшись додому, Віталій працював у місті Чернігові, зокрема в магазині "Вена". У 2008 році він створив родину — разом із дружиною виховував донечку, був люблячим чоловіком і турботливим батьком.

З 2009 року Віталій перейшов до ТВО "Есель-Компані", де пропрацював 15 років.

Колеги згадують його як відповідального працівника, справжнього професіонала й людину великого серця — спокійну, надійну, завжди готову підтримати й допомогти.

У жовтні 2024 року Віталія мобілізували до лав Збройних Сил України.

29 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Курщині, він зник безвісти. Через понад два роки, у лютому 2026 року, експертиза ДНК підтвердила загибель бійця.

Поховали воїна у Чернігові.