Загиблі герої Чернігівщини: Віватенко Володимир. Прохоренко Василь
Закінчив місцеву школу, потім Глинський професійний аграрний ліцей, де отримав спеціальність водія.
Працював водієм у різних фірмах в Україні й за кордоном.
Чоловіка призвали на службу до лав ЗСУ 9 квітня 2025 року.
Загинув 29 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровському напрямку.
Поховали бійця на кладовищі у рідному селі.
У Талалаївській громаді 3 лютого оголосили днем жалоби.
Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).
ПРОХОРЕНКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ народився 12 листопада 1977 року в селі Ковпита. З 1985 по 1995 рік навчався в Ковпитській школі.
Після закінчення школи у 1996-1997 роках, проходив строкову службу в Збройних Силах України. Після строкової служби працював охоронцем на складі ГСМ та у військторзі.
У 2001 році одружився та разом з дружиною виховали сина. Завжди був позитивний, веселий, дуже любив жартувати, був душею компанії, мав багато друзів. Василь Іванович щиро любив рідну землю і близьких, тому, не вагаючись ні секунди, він одним з перших пішов захищати свою Батьківщину. У 2014 - 2015 роках обороняв Луганщину та Донеччину, де пройшов пекло Луганського та Донецького аеропортів. Під час оборони Донецького аеропорту біля с. Піски отримав поранення, був нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО».
24 лютого 2022 року він знову став в стрій воїнів. Захищав Чернігівщину, Сумщину, Луганщину, Донеччину, був нагороджений медаллю «За оборону Чернігова».
23 серпня 2024 року зник безвісті біля населеного пункту Карлівка Покровського району Донецької області. Рік і п'ять місяців вважався безвісті зниклим. Мрія рідних, близьких, друзів та односельців дочекатися його живим не здійснилася.
Рідні втратили найдорожчу людину, а Україна справжнього Героя. Він був справжнім воїном, мужнім і сміливим, справжнім другом вірним і безвідмовним, гарним господарем, дбайливим сином для матері, люблячим чоловіком для дружини, зразковим батьком та братом.
Коментарі
Дописати коментар