Загиблі герої Чернігівщини: Пушкар Віктор. Сергєєнко Григорій. Яковенко Сергій
Закінчив місцеву школу, продовжив здобувати освіту в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту, а згодом вступив до Київського коледжу.
Працював монтером колії на залізниці в Чернігові.
"Колеги згадують його як відповідальну та сумлінну людину — Віктора щиро поважали та готували до підвищення на посаду майстра. Проте війна змінила всі життєві пріоритети", — пишуть на сторінці громади.
У серпні 2024 року чоловік підписав контракт та долучився до лав оборонців.
Віктор Пушкар служив оператором БпЛА у лавах 119-ї окремої бригади.
За сумлінну службу, професіоналізм та незламність був нагороджений відзнакою Президента України "За оборону України" та Подякою Чернігівського міського голови.
10 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання у Серебрянському лісництві на Луганщині, зв’язок із воїном перервався.
"Довгі місяці невідомості закінчилися офіційним підтвердженням: саме цей день став датою його останнього бою".
Поховали захисника у рідному селі.
У чоловіка залишилися мати, батько та брат.
Закінчив місцеву школу, здобув професію телемайстра.
Працював спочатку шахтарем, а згодом — в охоронній фірмі.
26 січня 2025 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ.
Загинув боєць 19 травня 2025 року поблизу населеного пункту Волфине на Сумщині.
Понад рік його вважали зниклим безвісти.
Поховали захисника на новому кладовищі у Варві.
18 лютого у Варвинській громаді оголосили День жалоби.
У 1993 році закінчив місцеву школу.
Проходив строкову службу в Національній гвардії України.
Після служби повернувся до села, працював трактористом у колгоспі та різноробочим у СТОВ "Батьківщина".
29 січня 2026 року Сергій Яковенко долучився до лав захисників.
12 лютого 2026 року захисник помер.
Поховали Сергія Яковенка у рідному селі.
Коментарі
Дописати коментар