Загиблі герої Чернігівщини: Пушкар Віктор. Сергеєнко Григорій. Яковенко Сергій

Віктор Олександрович Пушкар народився 17 червня 2002 року в селі Верба.

Закінчив місцеву школу, продовжив здобувати освіту в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту, а згодом вступив до Київського коледжу.

Працював монтером колії на залізниці в Чернігові.

"Колеги згадують його як відповідальну та сумлінну людину — Віктора щиро поважали та готували до підвищення на посаду майстра. Проте війна змінила всі життєві пріоритети", — пишуть на сторінці громади.

У серпні 2024 року чоловік підписав контракт та долучився до лав оборонців.

Віктор Пушкар служив оператором БпЛА у лавах 119-ї окремої бригади.

За сумлінну службу, професіоналізм та незламність був нагороджений відзнакою Президента України "За оборону України" та Подякою Чернігівського міського голови.

10 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання у Серебрянському лісництві на Луганщині, зв’язок із воїном перервався.

"Довгі місяці невідомості закінчилися офіційним підтвердженням: саме цей день став датою його останнього бою".

Поховали захисника у рідному селі.

У чоловіка залишилися мати, батько та брат.

Григорій Олександрович Сергєєнко народився 22 травня 1978 року в селищі Лозівське Луганської області.

Закінчив місцеву школу, здобув професію телемайстра.

Працював спочатку шахтарем, а згодом — в охоронній фірмі.

26 січня 2025 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ.

Загинув боєць 19 травня 2025 року поблизу населеного пункту Волфине на Сумщині.

Понад рік його вважали зниклим безвісти.

Поховали захисника на новому кладовищі у Варві.

18 лютого у Варвинській громаді оголосили День жалоби.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Сергій Олексійович Яковенко народився 05 березня 1976 року в селі Савинці Прилуцького району (колишній Срібнянський район) Чернігівської області. В рідному селі пройшли його дитячі та юнацькі роки. З 1983 по 1993 роки навчався в Савинській середній школі. Після закінчення 11 класів не продовжував навчання.

З 12.06.1994 по 12.03.1996 роки проходив строкову військову службу в частинах Національної Гвардії України. По завершенню строкової служби працював трактористом у колективному господарстві "Комуніст" села Савинці Срібнянського району Чернігівської області. Після реорганізації колгоспу працював різноробочим у СТОВ "Батьківщина".

30.12.2000 року одружився. У шлюбі з дружиною Оксаною народився син Олександр 25.07.2001 . Родина Яковенко постійно проживала в селі Савинці. Так склалися обставини, що Сергій та Оксана 13.01.2026  зареєстрували розірвання шлюбу. Після розлучення дружина з сином виїхали за кордон. 29.01.2026 Сергій Олексійович був призваний до Збройних Сил України на військову службу за мобілізацією. Проходив службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки. Звання - рядовий.

12 лютого 2026 року під час проходження військової служби серце Сергія зупинилося – помер біологічною смертю. Прощання з військовослужбовцем відбулося 18 лютого 2026 року. Поховали Сергія Олексійовича на кладовищі рідного села Савинці.