Цікава історія: від поліції до міліції
8 березня 1917 р. під час зібрання думи міський голова Аркадій Верзилов повідомив гласним про участь уповноважених від вищезгаданого комітету та розпорядження Тимчасового уряду щодо створення міліції. Вона забезпечуватиме порядок на вулицях Чернігова, її керівництво обиратиметься, а нижні чини служитимуть за вільним наймом. До спільної роботи запросили голову комітету — відомого адвоката Іллю Шрага та 6 його членів, які вже встигли зробити проєкт положення про тимчасову міліцію.
Надалі гласні (депутати) Думи та комітету працювали у форматі спільних комісій. Вони займались організацією спершу тимчасової, потім – постійної міліції, а також мали забезпечити передачу у відання міського самоврядування документації та зброї від старої поліції.
На початку наступного зібрання Думи 9 березня Верзилов привітав І. Шрага як старого гласного думи, борця за свободу та «вільного сина України». З матеріалів цього засідання дізнаємося, як відбувалася організація тимчасової міської міліції. Міліціонери мали нести варту на вулицях. Міське правління за погодженням з комітетом призначало начальника міліції, його помічника та начальників у трьох районах, і в кожного теж мало бути двоє помічників.
У віданні районних начальників були підрайонні попечителі, яких обирали з місцевих жителів. Їхню чисельність визначала колегія у складі начальника міської міліції та районних начальників. Керівництву районів підпорядковувалися міліціонери, яких набирали з громадян не молодше 21 року і студентів вищих навчальних закладів. З учнівської молоді середніх навчальних закладів організовували летючі пікети (дозори) на чолі зі службовцями, призначеними начальником міліції.
Начальнику міської міліції та його колегам у районах належала вся повнота влади з охорони порядку та спокою в Чернігові. У випадку ускладнень вони мали діяти самостійно, підкоряючись загальним розпорядженням начальника міської міліції. Міліціонери отримували зброю, посвідчення за підписом і печаткою начальника міліції, та носили спеціальну синю пов’язку на лівій руці.
А. Верзилов нагадав присутнім, що міліція існувала для підтримки спокою, тож мала служити вдень і вночі, а це – тяжка праця. Тому комісія запропонувала асигнувати на цю справу 3000 руб., а оклад міліціонерів встановити в розмірі 75 руб. Дума затвердила тимчасове положення про міліцію та вирішила надати управі кредит в 3000 руб. на її організацію. Підготовчій комісії доручили сформувати штати постійної міліції та обсяг її фінансування.
Під час обговорень найбільше суперечок виникало щодо старої поліції. Один з членів комітету закликав її негайно ліквідувати, а до міліції приймати тільки найбільш гідних людей. Але гласний Б. Васютинський застеріг від необдуманих рішень, бо старих фахівців (передусім, з карного розшуку) ніким було замінити, а криміногенна ситуація бажала би бути кращою.
Стару поліцію залишили на службі майже в повному складі включно з рядовими поліцейськими до наступної реорганізації. Вони дали підписку про підпорядкування Тимчасовому уряду та начальнику міліції. Він, його помічник, районні начальники зі своїми помічниками були комісарами при діючих поліцейських установах. 12 чоловік з поліції мали піти на фронт.
Про призначення керівництва міліції повідомляла газета «Черниговское слово». Її начальником став гласний думи, зубний лікар М. Лапін, товаришем (заступником) – гласний думи, присяжний повірений М. Імшенецький. Начальником І району призначили завідувача ремісничим училищем, інженера П. Рашевського, його заступниками – мирових суддів В. Мокієвського-Зубка та В. Юркова. ІІ район очолив домовласник, гірничий інженер Б. Васютинський, його заступники – домовласник, кандидат природничих наук К. Савич та помічник присяжного повіреного І. Антоненко. Начальником ІІІ району (дільниці) став учений агроном М. Фришев, а заступниками – мирові судді С.Аврамович та А. Довгялло-Хморович.
На надзвичайному засіданні думи 17 березня 1917 р. розглядали результати напрацювання штатів постійної міліції. Його розробила створена 9 березня 1917 р. виконавча комісія у складі міського голови та 7 представників Думи й громадського комітету. 14–15 березня вона створила план ліквідації старої поліції. Згідно з розпорядженням міської управи, поліцмейстер, дільничні пристави укладали опис справ та майна їхніх управлінь з подальшою передачею документів особливій комісії у складі гласних Думи та членів управи.
Далі встановлювали штати нової міліції та розміри посадових окладів. Начальнику міліції призначали на рік 3720 руб., з яких 3000 руб. – заробітна плата, 720 руб. – відрядження. Від міста йому надавали квартиру з опаленням, освітленням і водопостачанням. Помічник начальника міліції отримував 3000 руб. Тепер у Чернігові було два районних начальники (кожному – по 2400 руб.), які мали по двоє помічників з окладом 1500 руб. кожному.
На вулицях міста службу несли 45 міліціонерів (у т.ч. 12 постів по три чоловіки). Вони мали отримувати по 720 руб. на рік. Задля підсилення охорони порядку вночі у підпорядкування міліції переходила нічна сторожа. Її чисельність скорочували з 49 до 20 чоловік. Їм призначали по 300 р. на рік. У структурі внутрішньої служби теж запроваджували відповідні посади міліціонерів. Функції карного розшуку мало виконувати т. зв. розвідувальне відділення.
Начальника та його помічників обирала дума. Інших співробітників, включаючи розвідувальне відділення та адресний стіл, затверджувала міська управа з переліку кандидатів, поданих начальником міліції. Міліціонерів призначала колегія начальників міліції.
Всього на утримання міліції передбачалося 78000 руб. Більша частина коштів мала надійти з державної скарбниці, бо міська влада могла надати лише 2800 руб. Тому через губернського комісара вирішили подати клопотання про надання місту відповідної фінансової підтримки.
21 березня 1917 р. відбулися вибори начальника міліції та його помічника. Начальником міліції обрали М. Лапіна, його помічником – біженця, мирового суддю В. Юркова. Одним з перших для них завдань стало звільнення попередніх городових. Аби не залишити людей у скруті, зібрання погодилося надати їм допомогу в розмірі тримісячного окладу. Місячна зарплата городового на той час становила 1360 руб.
Як працювала міліція надалі – дізнаємося з матеріалів засідання думи 5 квітня 1917 р. Передусім, йшлося про невідкладні заходи щодо ліквідації наслідків повені на Десні. Міліція забезпечувала охорону майна постраждалих і транспортних засобів. Як наголосив начальник міліції М. Лапін, коли почалася повінь, у підтоплених районах не виявилося містків і човнів. Міліціонери першими почали будувати містки, начальник надав частину власних грошей і просив компенсації. Представник комітету М. Галимський вимагав звільнити квартиру поліцмейстера, бо «это нервирует, создает ненормальные условия работы в канцелярии милиции».
Ще один з аспектів діяльності міліції в Чернігові — проблема звільнених в’язнів, яких в ніч на 9 або 10 квітня 1917 р. випустили з тюрми за розпорядженням Мін’юсту. Напевно, йшлося про постанову Тимчасового уряду «Про полегшення долі осіб, які вчинили кримінальні злочини» від 4 березня 1917 р. Тимчасовий уряд в особі міністра Олександра Керенського бачив у в’язнях жертв старого режиму та оголосив загальну амністію. Це призвело до різкого зростання рівня злочинності, бо разом з політичними в’язнями на волю вийшли тисячі кримінальних елементів, які одразу взялися за старе (відомі як «птенцы Керенского»). В Чернігові звільнили 98 чоловік, і більшість з них не мали одягу та грошей, аби повернутися додому. Одразу зросла кількість крадіжок. Тому комітет просив надати 211 руб. для відправки «уголовних» з міста. Начальник міліції М. Лапін додав ще 107 руб. і просив думу про компенсацію (вона доручила кошторисній комісії віднайти гроші).
Також М. Лапін подав на розгляд зібрання нові штати співробітників міліції, оскільки попередні виявилися «негодными». В них з’явилися додаткові посади та суттєво збільшувалося фінансування на утримання міліції. Начальник отримував 3600 руб. зарплатні, 1200 руб. — на квартиру з опаленням та освітленням, а від міста – виїзд на одного коня та телефон. Його помічнику призначалося 2400 руб. та квартира. Вводилися посади начальника команди солдатів-міліціонерів з окладом 2400 руб. та телефоном, двох його помічників (кожному по 1080 руб.), секретаря (1800 руб.) та семи осіб обслуговуючого персоналу («конторщика», реєстратора, машиніста, розсильного тощо). Два районних начальники до свого окладу в 2400 руб. отримували додатково по 300 руб. на виїзди. У них у підпорядкуванні були по 4 помічники (оклад кожного – 1500 руб. + по 300 руб. на виїзди) та 10 районних міліціонерів (по 900 руб. кожному).
Окрім штатів «конторщиків», діловодів та інших службовців у кількості 14 чоловік мало також бути 55 солдатів-міліціонерів з окладами по 900 руб. Штати розвідувального відділення та адресного столу залишилися майже без змін. Усього на утримання міської міліції передбачалося вже 122740 руб. Але міський голова мав сумніви щодо доцільності укладання нових штатів напередодні виборів до думи та щодо збільшення витрат. Бо державна казна давала на це 80 % коштів, а 20 % мало знайти місто. Після деяких суперечок дума все ж таки затвердила нові штати міліції та обсяг їхнього фінансування.
Формування правоохоронних структур тривало згідно з постановами Тимчасового уряду «Про затвердження міліції» і «Тимчасовим положенням про міліцію» від 17 квітня 1917 р. Вони проголошували заснування «народної міліції», що перебувала у безпосередньому віданні земських і міських громадських управлінь. Запроваджували такі посади: начальники міліції та їхні помічники, дільничні начальники міліції та їхні помічники, старші міліціонери та міліціонери.
Згадки про подальшу діяльність чернігівської міліції стосувалися перегляду штатів і витрат на її утримання через кризу та дорожнечу. Водночас слід було рахуватися з присутністю в місті військових підрозділів і збройних формувань, які часто не мали конкретного підпорядкування. Про один з випадків у роботі міліції дізнаємося зі спогадів видатного діяча українського національно-визвольного руху Романа Бжеського, призначеного у квітні 1917 р. помічником районного начальника.
Йому довелося залагоджувати суперечку між співробітниками розвідувального відділення та військовиками Українського добровольчого полку ім. гетьмана Петра Дорошенка. Ця сутичка мала всі шанси завершитися погромом міліцейських установ. Міліціонери затримали кількох козаків полку, відомих до революції як кримінальних злочинців. А ті підбурювали інших військових до нападу на відділ міліції, щоб знищити докази своїх злочинів.
Бжеський домовився з очільником полку Василем Павленком про недопущення протизаконних дій та очищення полку від кримінальних елементів. Він згадував, що в поточній роботі вів справи українською мовою, спонукаючи до цього й своїх колег. Певною мірою йому це вдалося, але, на його думку, міліція «усе ж носила характер російської установи».
Загалом, виважені рішення та дії чернігівського міського самоврядування навесні 1917 р. дозволяли підтримувати правопорядок в місті. Такий підхід сприяв швидкому та мирному залагодженню багатьох конфліктів у міському середовищі, не допускаючи масових погромів і грабежів
Коментарі
Дописати коментар