Загиблі герої Чернігівщини: Здоровець Сергій. Миколенко Олександр. Ребенок Микола

Здоровець Сергій народився 15 вересня 1989 року, закінчив Варвинську середню школу. З перших днів повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року він добровільно став на захист України. Спочатку входив до групи швидкого реагування при РТЦК, з травня 2022 року проходив службу в одній із військових частин Збройних Сил України на Донеччині.

Із вересня 2024 року ніс службу на Харківщині, де 27 січня 2026 року загинув, виконуючи бойове завдання. Сергій Здоровець був бойовим медиком, рятував життя побратимів і до останнього залишався вірним присязі. Попрощатися з полеглим воїном прийшли рідні, друзі, побратими та жителі громади. Поховали воїна на місцевому кладовищі.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Олександр Васильович Миколенко народився 11 вересня 1978 року у селі Рубанка (нині Дмитрівська громада Ніжинського району). Закінчив місцеву школу. Потім проходив строкову військову службу.

Після армії проживав та працював у рідному селі. Брав участь в АТО.

"З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав ЗСУ. Проходячи службу, перебував на різних військових посадах, остання з яких була пов’язана з обслуговуванням базових станцій взводу мобільного зв’язку. Був нагороджений нагрудним знаком «Золотий Хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного", — пишуть про олександра у громаді.

25 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку солдат Олександр Миколенко загинув.

Попрощалися та поховали захисника у місті Біла Церква на Київщині, на Алеї Слави.

Ребенок Микола Миколайович народився 01 червня 1974 року в селі Рудня. Навчався в Пакульській середній школі. По закінченню  школи отримав професію тракториста. Багато років працював трактористом у місцевому колгоспі та в місті Славутич. Миколу мобілізували на весні 2024 року.

 Пройшов базову загальну військову підготовку в Гончарівському навчальному центрі. Після підготовки був направлений до 110-ї окремої механізованої бригади, яка виконувала бойове завдання на Покровському напрямку. Був призначений на посаду навідника 2 механізованого відділення  2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини 4007.

24 червня 2024 року, під час виконання службових обов’язків, Микола зник безвісти внаслідок штурмових дій біля населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області.

І лише в січні 2026 року, за допомогою тесту ДНК сина, змогли знайти тіло загиблого. Микола був життєрадісною, доброю, простою та гарною людиною, майстром на всі руки, мав багато друзів.