Скорботні жнива війни: Кохно Микола. Сорока Олександр. Кравчина Валентин

Микола Миколайович Кохно народився 1 жовтня 1980 року в селі Володькова Дівиця. Там він закінчив місцеву школу.

Вищу освіту здобув у Луганській національній академії внутрішніх справ. Певний час працював за професією. Далі — в охоронних фірмах.

З перших днів повномасштабного вторгнення РФ Микола Кохно долучився до Сил оборони. Воював на Харківщині та Донеччині.

"Під час оборони Бахмута він був серед тих, хто тримав позицію. Саме у той час Микола отримав обмороження ніг. Попри старання медиків, одну кінцівку довелося ампутувати. Микола проходив довгу і непросту реабілітацію. Він, незважаючи на демобілізацію, до кінця лишався воїном", — йдеться на сторінці громади.

8 грудня 2025 року Микола Кохно помер у лікарні в Ніжині.

Поховали захисника у Носівці.

У нього залишилися батьки та дві рідні сестри.

Олександр Сорока народився 6 червня 1971 року в Оболонні. Виріс у багатодітній родині, де виховувалось п’ятеро дітей.

Закінчив дев’ятирічку в рідному селі, повну середню освіту здобув у Понорницькій школі.

Виїхав до столиці, де спочатку навчався, потім – працював.

Відслужив строкову службу в армії. Проживав на Луганщині, трудився у шахті.

Доля повернула його до рідного краю – в Оболоння, де працював у Гутянському лісництві. Був добрим господарем, людиною світлої душі та щирого серця.

Односельці згадують його як щиру, відкриту людину. Староста села розповів, що Олександр Вадимович любив спорт, особливо гирьовий, а також футбол.

Останнім часом Олександр Сорока проживав у місті Миронівка, що на Київщині.

19 червня 2024 року був призваний на військову службу. Пройшов підготовку, після чого став до захисту України. Під час служби проявляв велику відданість і відповідальність.

Був оператором 2 відділення радіоелектронної боротьби 2 взводу радіоелектронної боротьби 17 роти радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами 4 батальйону радіоелектронної боротьби військової частини. Проходив службу в Миколаївській області.

На жаль, 11 лютого 2026 року серце нашого захисника передчасно зупинилося.

В Олександра Сороки залишилась мама, сестри, дружина, донька і син. Висловлюємо щирі співчуття його рідним і близьким.

Надати підтримку родині воїна можна за номером карти: 5167803234875016 (Ощадбанк, Сорока Антоніна Пилипівна, мама захисника)

Поховали Героя в його рідному селі  – в Оболонні.

Валентин Іванович Кравчина народився 23 січня 1976 року в селі Рождественське. Навчався у місцевій школі, після її закінчення вступив до Конотопського будівельного технікуму, згодом здобув освіту в Київському інституті психології. Працював у Чернігові.

Із 2021 року чоловік доєднався до лав Збройних Сил України. Проходив службу на передових позиціях.

1 березня 2025 року під час проходження служби наш земляк зазнав численних поранень. Тривалий час лікувався та проходив реабілітацію, однак серце захисника не витримало.

10 лютого 2026 року він помер у лікарні міста Чернігова.

Поховали Валентина Кравчину в Чернігові 14 лютого.

У нього залишилася дружина, син від першого шлюбу та батьки, які проживають у Рождественському.