Загиблі герої Чернігівщини: Гнатюк Василь. Дегтяренко Олексій. Луговик Михайло

Василь Андрійович Гнатюк народився 24 грудня 1975 року в селі Кисилин Волинської області.

Закінчив місцеву школу. Потім навчався в Оваднівському СПТУ № 21, де опанував професію тракториста-машиніста.

Після навчання проходив строкову військову службу. Повернувшись, працював у колгоспі. Був механізатором, а згодом освоїв ремесло складальника меблів.

З липня 2014 до вересня 2015 року чоловік брав участь в АТО, а з вересня 2016-го продовжив службу за контрактом. Мав нагороди.

Останні сім років Василь Гнатюк проживав у Борзні.

"Був люблячим чоловіком і батьком, турботливим, добрим, щирим, товариським. Полюбляв риболовлю, цінував прості радощі життя. Усе, за що брався, робив сумлінно й з душею: був справжнім господарем, який умів і любив працювати. Виховував п’ятьох дітей, один із його синів нині також служить у лавах Збройних сил України", — пишуть про Василя Гнатюка у Борзнянській громаді.

Загинув 2 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання.

У скорботі залишилися дружина, п’ятеро дітей, дві сестри, рідні, друзі та побратими.

Поховали захисника на кладовищі у місті Борзна.

Олексій Іванович Дегтяренко народився 7 грудня 1985 року в селі Петруші Ріпкинської громади.

Проживав чоловік у селі Великі Осняки.

Загинув 6 жовтня 2023 року в Донецькій області та з того часу вважався зниклим безвісти.

Поховали Олексія Дегтяренка на кладовищі в селі Петруші.

Михайло Олександрович Луговик народився 30 серпня 1971 року в селі Піски Бахмацької громади.

Навчався у місцевій школі, здобув професію тракториста, проходив строкову військову службу. Все життя сумлінно працював — у Києві, на пилорамі, слюсарем в агропідприємствах. Він був людиною праці, честі й щирості, доброю та надійною для родини й друзів.

   11 травня 2024 року Михайло Луговик став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України. Служив номером обслуги мінометного взводу штурмового батальйону, мужньо виконуючи бойові завдання на найважчих напрямках.

   2 лютого 2026 року на Донеччині його життя обірвалося внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Він загинув, захищаючи українську землю, наше право жити вільно й незалежно.

   Поховання Захисника відбулося в Бахмачі з усіма військовими почестями — під залпи почесної варти та звуки Державного Гімну України.