Загиблі герої Чернігівщини: Леоненко Андрій. Івахненко Ігор. Динька Руслан

Андрій Леоненко народився 19 жовтня 1980 року в селі Лемеші Козелецького району Чернігівської області. Навчався у Козелецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2. Після школи проходив строкову службу. Потім вступив на навчання у Чернігівське ПТУ, де здобув спеціальність "столяра-тесляра". Працював на різних посадах в комерційних структурах, а з вересня 2007 року працював у ТОВ "Бейкері Фуд Індастрі" машиністом тістообробних машин.

20 грудня 2022 року його призвали на військову службу за мобілізацією. Загинув боєць під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області 8 лютого 2026 року. В нього залишились брат з родиною.

Івахненко Ігор Валерійович народився 14 березня 1991 року в місті Чернігів у люблячій і дружній родині. Його мама – Регіна, батько – Валерій (нині покійний) і старший брат Віталій були для нього джерелом підтримки, турботи й справжніх сімейних цінностей.

З дитинства Ігор був світлою, щирою та надзвичайно доброю людиною. Його відкритість, чуйність і тепла усмішка притягували людей. Він умів дружити, співпереживати й залишав по собі лише світлі спогади.

У п’ятирічному віці разом із родиною переїхав до міста Самар на Дніпропетровщині. Там минули його шкільні роки. У 2008 році Ігор закінчив школу та вступив до коледжу на юридичне відділення за спеціальністю «Правознавство», де проявив себе як старанний, відповідальний і цілеспрямований студент.

У 2011 році доля подарувала йому зустріч із коханням усього життя – Дарією. Уже через п’ять місяців вони повінчалися та створили міцну сім’ю. Разом переїхали до Києва, який став для них справжнім домом.

У 2013 році народилася донечка Ніка – найбільша радість і гордість Ігоря. Він був турботливим, ніжним татом, який понад усе цінував родину та завжди дарував близьким любов і відчуття захищеності.

Від 2017-го до 2025 року Ігор працював у компанії JYSK, де його знали як сумлінного, надійного й відповідального працівника та колегу.

У травні 2025 року був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у складі 311-го батальйону 48-ї бригади, виконував бойові завдання як сапер — у надзвичайно небезпечній і відповідальній військовій спеціальності. За мужність і відданість Україні був нагороджений відзнакою Президента України.

Під час виконання бойового завдання, захищаючи Батьківщину, Ігор отримав смертельні поранення та відійшов у вічність як Герой.

Руслан Олександрович Динька народився 7 квітня 1998 року в селі Талалаївка на Ніжинщині. Закінчив місцеву школу, потім вступив до Ніжинського аграрного ліцею.

З 2018 року працював у відомчій воєнізованій охороні у Ніжині.

У липні 2024 року був мобілізований та проходив військову службу в Національній гвардії України. Був командиром бойової машини.

З 9 жовтня 2025 року бійця вважали зниклим безвісти.

Попрощалися та поховали Руслана Динька у селі Талалаївка. У нього залишились мати і брат.