Загиблі герої Чернігівщини: Решетов Олександр. Солоха Дмитро. Харченко Юрій

Олександр Решетов народився 14 квітня 1980 року в місті Донецьк. Дитячі та шкільні роки минули в селі Степневе Волноваського району, тут він здобув неповну середню освіту.

У 1994 році родина переїхала до села Вороб’ївка, чоловік до 1996 року працював у місцевому сільськогосподарському підприємстві «Червоний партизан».

Із 1996-го по 1998 рік проходив строкову військову службу. Після повернення з армії продовжив працювати в сільгосппідприємстві.

У 2001 році одружився та переїхав до села Чайкине, яке стало його постійним місцем проживання. Працював у лісовому господарстві, обіймав різні посади, зарекомендував себе як працьовитий, відповідальний і щирий чоловік.

У жовтні 2024 року Олександр Олегович був мобілізований до лав Збройних Сил України. З грудня 2024 року вважався безвісти зниклим після виконання бойового завдання.

У січні 2026 року підтвердилася загибель захисника.

Солоха Дмитро народився 9 лютого 1991 року в Чернігові. Навчався у Чернігівському ліцеї № 34. Після закінчення школи - в Чернігівському ПТУ № 15 за спеціальністю слюсар. Після закінчення навчального закладу працював у Чернігівському тролейбусному управлінні водієм.

2010-2011 роки – строкова служба у м. Первомайськ Миколаївської області, зенітно-ракетні війська, водій.

З перших днів повномасштабного вторгнення мобілізований до лав ЗСУ. Обороняв рідний Чернігів. Був нагороджений медаллю «За оборону Чернігова». А далі – схід. Найзапекліші ділянки фронту. Останнє місце служби – стрілець-помічник гранатометника, Покровськ.

27.06.2024 р. при виході з позицій під Красногорівкою Покровського району зник безвісти. З того часу, родина Дмитра, як і тисячі інших українських родин, жила в тривожному очікуванні та надії побачити рідну людину. Не судилося…на жаль! Офіційне сповіщення припинило очікування і забрало надію. За результатами експертизи ДНК військова частина підтвердила, що старший солдат Солоха Дмитро Геннадійович загинув 27.06.2024 року під час виконання бойового завдання під Покровськом Донецької області.

Юрій Харченко народився 28 липня 1986 року.

У 2003 році закінчив Краснопільську школу, а далі навчався в Києві на автослюсаря. Був доброю, щирою, чуйною людиною – спокійний, неконфліктний, готовий прийти на допомогу.

Свій шлях захисника він розпочав ще у 2004–2005 роках, проходячи строкову службу.

А вже з 2014-го – став на захист України в зоні АТО. Отримав поранення.

30 квітня 2022 року Юрій Харченко знову став до лав захисників, аби боронити рідну землю від російського агресора.

Служив у складі автомобільного відділення взводу забезпечення зенітного ракетного дивізіону першого єгерського батальйону 68-ї окремої єгерської бригади.

На жаль, 7 квітня 2024 року у районі села Семенівка Покровського району Донецької області, Юрій загинув.

Весь цей час – 1 рік і майже 10 місяців – він вважався зниклим безвісти.

Та, на жаль, підтвердилося найболючіше.

Ми щиро і з глибоким болем висловлюємо співчуття родині, яка втратила найдорожче.

Особливо – батьку, дружині, сестрі, а також усім, хто любив Юрія, хто чекав і вірив.