Цікава історія: «Чернігівський радіоприладний завод»
Підприємство входило до системи Міністерства радіопромисловості СРСР. На той час будували швидко, особливо підприємства оборонної галузі. Вже за рік був відкритий ремонтно-механічний цех. З 1969 р. почала працювати їдальня на 280 місць. Впродовж наступних років завод активно розширювався і відкривав нові корпуси.
В серпні 1969 р. почав працювати цех № 1. Вже у 1971 р. завод випустив перші датчики для космічних супутників. Потім починається виробництво апаратури та приладів неруйнівних методів контролю і так далі. Замовники стали отримувати продукцію військового призначення. Спочатку — датчики для ракет і космічних кораблів, потім пішла телеметрична апаратура, обладнання для космічної навігації, високотехнологічна апаратура мікроелектронних вимірів. Підприємство зростало дуже швидко, збільшувались виробничі потужності, розширювалась географія замовлень.
Втім, впродовж років цей завод займався не лише “оборонкою”. Було налагоджене виробництво товарів народного споживання, що випускало на рік до 700 тис. комплектів вузлів для телевізорів «Берізка» та «Славутич», які збирали у Харкові та Києві. А ще були магнітофони та радіоприймачі, випускали також п'єзозапальнички та СД-плеєра.
У 1970-1980-х роках на заводі працювало понад 10000 працівників (!), і це робило його найбільшим роботодавцем Чернігова. Наприкінці 1980-х на підприємстві, якщо враховувати тих, хто був задіяний у соціальній сфері, працювало до 17 тис. чернігівців, 30 % з них мали вищу освіту (!). Напевно, можна сказати без перебільшення, що за весь час функціонування заводу на ньому працював майже кожний четвертий житель нашого міста (!). Крім того, філії заводу відкриваються у селі Моргуличі Чернігівського району (складальне виробництво), у селі Халявин Чернігівського району (деревообробний цех, склади), у селі Ловинь тодішнього Ріпкинського району (цегельний завод та підсобне сільське господарство).
Більше того, саме завдячуючи цьому підприємству у Чернігові виріс новий мікрорайон. Чернігівців приваблювала можливість отримати власне житло та гідна зарплата. Зарплата була найвищою у місті. Щорічно завод будував близько 250 квартир для своїх працівників для постійного проживання та понад 60 – для тимчасового (це так звані «малосімейки»). Причому один будинок на рік будували власними силами. У багатьох районах нашого міста є будинки, збудовані «ЧеЗаРою», а мікрорайон біля 2-ї міської лікарні у народі часто називають «хутір Безверхого». Крім того, завдяки заводу збудувано п'ять малосімейних гуртожитків, найбільшу в місті поліклініку та лікарню із сучасним обладнанням, дошкільні заклади.
Працюючі на заводі отримували лікування у заводській лікарні. Підприємство збудувало сучасну на той час базу відпочинку «Лада» у мальовничому селі Ладинка та піонерський табір «Електронік», де відпочивали працівники підприємства та їхні діти. «ЧеЗаРа» допомагала фінансувати інфраструктуру стадіону ім. Ю. Гагаріна, де спортом займалися усі бажаючі чернігівці. Люди не лише працювали – а й жили, відпочивали, будували плани на щасливе майбутнє.
Велику увагу приділяли також підготовці кадрів. Спочатку було відкрито філію Київського радіомеханічного технікуму, а потім підприємство збудувало власний технікум і ПТУ, де виховували й готували фахівців найвищої кваліфікації.
Під час перебудови об'єднанням керували Микола Бутко, а згодом – Костянтин Колесник. В цей час тривав пошук нових напрямів розвитку виробництва та принципів управління. 26 травня 1994 р. акціонування підприємства завершилась утворенням ВАТ «ЧеЗаРа».
У 1996 р. відбулась реструктуризація – утворилось 12 дочірніх підприємств і структурних підрозділів з повним правом вести самостійну фінансову та виробничу діяльність. У 1999 р. завод увійшов до сфери управління Національного космічного агентства України, брав участь у програмі «Морський старт». У 2003 р. завод представив нову розробку: біометричну систему контролю БСК.
54,33 % акцій підприємства у 2007 р. купила словацька інвестиційна компанія «Arca Capital». Відтак, контрольний пакет акцій перейшов у приватну власність.
У лютому 2009 р. Чернігівський радіомеханічний технікум був знятий з балансу заводу та переданий у власність Міністерства освіти України.
19 червня 2012 р. рішенням позачергового збору акціонерів підприємство перейменовано на Публічне акціонерне товариство «ЧЕЗАРА». Проведені радикальні зміни організаційної структури. Генеральним директором призначений Анатолій Свириденко. Основним споживачем продукції Чернігівського радіозаводу до 2014 р. була РФ, тож після початку воєнних дій на сході України ця співпраця припинилася. Згодом знайшлися нові партнери та проекти.
Однак, станом на сьогодні цей колись потужний завод — банкрут. Він накопичив понад 95 млн. грн боргів. На момент інвентаризації станом на 2025 р. на балансі підприємства залишилися лише енергетичний розподільний пункт, п’ять сховищ, кілька старих тракторів і земельна ділянка площею 0,23 га. До речі, колишній міський голова Чернігова Владислав Атрошенко колись мав наміри створити на базі «ЧеЗаРи» індустріальний парк, однак ці плани так і не були реалізовані…
Коментарі
Дописати коментар