Скорботні жнива війни: Козішкурт Андрій. Попов В'ячеслав. Бойко Володимир

Козішкурт Андрій Миколайович був людиною честі, відповідальності та служіння, тим, хто ніс світло людяності у щоденній праці, у громадській діяльності та у великій, жертовній справі захисту Батьківщини.

Він народився 23 жовтня 1977 року у місті Рівне в родині робітничої інтелігенції. З дитинства в ньому закладалися риси наполегливості, порядності, щирості й глибокої поваги до праці та людей.

Андрій Миколайович здобув дві вищі освіти – за спеціальностями «Землевпорядкування» та «Магістр державної служби», що стало міцним фундаментом для його професійного і життєвого шляху.

У 1999 році він переїхав до Борзни, з якою назавжди пов’язав своє життя, працю і серце. Його трудовий шлях є прикладом послідовного, сумлінного та відповідального служіння людям. Він працював спеціалістом відділу земельних ресурсів, головним спеціалістом-розпорядником в органах місцевої влади. Уже у 25 років очолив відділ Держземагентства Борзнянського району.

У 2013 році був призначений головою Борзнянської районної державної адміністрації, з 2015 року працював заступником голови Борзнянської районної ради, а в останні роки обіймав посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Височанської сільської ради.

Окрім того, Андрій Миколайович був діючим депутатом Борзнянської міської ради, активно відстоював інтереси громади, користувався заслуженою повагою серед колег та мешканців.

Кожну посаду він сприймав не як статус, а як велику відповідальність – перед людьми, громадою, державою. Його знали як чесну, відкриту, принципову людину, яка завжди вміла вислухати, підтримати, допомогти словом і ділом. Він тримав слово, не уникав складних рішень і був надійною опорою у важкі моменти.

У 2022 році Андрій Миколайович без вагань став на захист України. Як справжній патріот, він узяв до рук зброю, щоб боронити рідну землю, свободу та майбутнє своїх дітей. Його шлях – це шлях громадянина, Воїна і Захисника.

Найбільшим скарбом у його житті була родина. У глибокій скорботі залишилися дружина Марина, син та дві доньки. Жодні слова не здатні втамувати їхній біль… Разом із родиною сумує вся громада, всі, хто знав, працював і жив поруч з Андрієм Миколайовичем.

Виконавчий комітет та депутатський корпус Борзнянської міської ради висловлюють щирі, глибокі співчуття рідним, близьким і всім, кого торкнулася ця непоправна втрата.

Його життя обірвалося занадто рано… Обірвалося раптово, залишивши по собі важку тишу, що стискає серце, і порожнечу, яку неможливо заповнити жодними словами. Біль втрати глибокий і спільний – для родини, друзів, колег, усієї громади. Пішла людина, яка жила не для себе, а для людей і для України.

Світла пам’ять про Андрія Миколайовича назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, працював поруч і цінував як Людину та Захисника.

Він прожив життя гідно. Він служив людям і Україні. І ця пам’ять – вічна.

В'ячеслав Петрович Попов народився 26 січня 1968 року у Любечі.

Помер 2 лютого 2026 року у лікарні.

Поховали воїна у Любечі.

У нього залишилися дружина та син.

Володимир Бойко народився 7 квітня 1994 року. Захищав Україну в лавах Збройних сил України.

Рік і чотири місяці Володимир вважався зниклим безвісти. Були фото й відеодокази його перебування в полоні, але РФ не підтверджувала факт його утримання. Під час репатріації у травні 2025 року тіло Володимира повернули в Україну. У січні 2026 року рідним повідомили, що ДНК-експертиза підтвердила: це тіло Володимира Бойка.

Офіційно боєць помер 30 серпня 2024 року.