Скорботні жнива війни: Штупун Ярослав. Клименко Михайло. Жаловський Віталій

27-річний Ярослав Штупун до повномасштабного вторгнення працював сушистом (готував суші). З перших днів війни обороняв Чернігів у складі 119-ї окремої бригади територіальної оборони. Воював на сході.

Пройшов навчання на дронщика та перевівся у 414-ту окрему бригаду безпілотних систем, також відому як «Птахи Мадяра». Та послужити довго не встиг. На службі в чоловіка трапився інсульт, був у комі кілька днів. Лікарі робили все можливе. На жаль, серце захисника зупинилося 24 травня. Собака Кіара, породи хаскі, наче відчувала погане. У день смерті скавчала і лежала на речах господаря.

Своєї родини Ярослав не мав. У скорботі 19-річна рідна сестра Анастасія.

Михайло Клименко народився 19 листопада 1976 року у селі Козилівка (нині Холминська громада, що на Корюківщині). Дитинство та юність Михайла пройшли у селищі Холми. У 1995 році він закінчив Холминську школу. Потім проходив строкову службу у лавах ЗСУ.

"У цивільному житі Михайло працював лісником. Він навчався у Лубенському лісотехнічному фаховому коледжі. Проживав із сім'єю у селі Сядрине. Був учасником АТО. Потім захищав Батьківщину вже під час повномасштабного вторгнення", — розповіли Суспільному у Сядринському старостинському окрузі Корюківської громади.

12 лютого 2025 року у лікарні серце бійця зупинилося. Попрощалися та поховали Михайла Клименка у селі Сядрине. У нього залишилися дружина та син, мати, батько і сестра.

Віталій Жаловський народився 7 жовтня 1988 року в місті Городня. Навчався в Городнянській школі №2.

Обравши шлях захисника, він ніс службу за контрактом і брав участь у бойових завданнях у Донецькій області. Двічі отримував поранення, але після лікування завжди повертався на фронт, щоб боронити рідну землю.

12 вересня 2025 року серце захисника перестало битися назавжди – воїн помер після отриманих травм, перебуваючи у відпустці.

Поховали Віталія Жаловського на кладовищі «Піски».