Історії Воїнів: прикордонник Валентин

«За будинок подзвонили знайомі з села, тоді приїхали в село забрати загиблого сина, його вразило дроном ворожим, і просто побачили, що даху немає в батьківському будинку, так само і у бабусиному будинку були пошкодження, на душі було дуже сумно, я там провів дитинство, виріс, узагалі дуже сильно шкребе зсередини.»,- Валентин – прикордонник

Валентин — уродженець Дніпропетровщини, вже сьомий рік несе службу у 105-му прикордонному загоні. Від початку повномасштабного вторгнення він воював за Чернігівщину. Тепер має тут власне житло, але зізнається: почуття дому тут ще не з’явилося.

«Відчуття не ті, що були в себе там, у селі. Ти всіх знаєш, а зараз це нове місце, мінімальні знайомства, ось нещодавно дізнався ім’я сусіда.Найважчий момент, коли ти перебуваєш безпосередньо на позиції, а прилітає десь позаду, ти розумієш, що там дитина твоя, якій один рік, і дружина, а в тебе більше тут нікого немає, щоб подзвонити, попросити про допомогу, щоб хтось зустрів, щоб побули разом.»,- Валентин – прикордонник

Попри виклики, які щодня приносить війна, люди на Чернігівщині продовжують дарувати щиру підтримку та вдячність.

«Найчастіше це тепле ставлення, бували такі ситуації, що бабуся виносить цю картоплю, кавун, їй кажеш: та не треба, лишіть у себе, давайте ми вам краще тушонки дамо. Люди теплі, вони розуміють, хто їх захищає.», — Валентин – прикордонник

Велика війна — це випробування, яке проходить уся країна. І хоча кожна історія має свої особливості, її слід відчуває кожен. Особливо це знають родини військовослужбовців, адже ворог забирає в них найцінніше — час, проведений разом.

«Життя змінилося дуже сильно, багато травм, переживань. Змінилося світосприйняття, бо ти розчарувався в людях, які тобі ніж у спину загнали. Думки тільки про сім’ю, родину. Якщо просто здатися, то смерть побратимів буде марною. Час, проведений із сім’єю, більшість моментів була втрачена – як дитина почала ходити, це все на відео, слова перші.»,- Валентин – прикордонник

Мріючи після перемоги подорожувати з сім’єю Україною та Європою, Валентин водночас визнає: слово «перемога» завжди залишатиметься болісним. Адже воно пов’язане не лише з радістю, а й із тяжким усвідомленням — якою ціною вона далася.

Джерело