Загиблі герої Чернігівщини: Данилюк Артур. Аношенко Руслан. Горбаток Володимир

У ході запеклих боїв на Сході загинув воїн з Семенівщини 19-річний Артур Данилюк. Молодий воїн добровільно за покликом свого серця пішов воювати у 18 років і віддав своє життя, виконуючи священний обов’язок – захищаючи Батьківщину від ворога.

Загинув воїн 12 вересня 2024 року.

Юний захисник Артур Данилюк тепер у війську небесному… Його відвага, самопожертва та любов до України залишаться в наших серцях назавжди. Артур відтепер серед янголів, але його подвиг буде жити вічно.

Руслан Аношенко народився 6 липня 1981 року у Вільному. Зростав у люблячій родині, поруч із молодшим братом, з повагою і вдячністю ставився до батьків. Ще зі шкільних років виявляв організованість і допитливість, брав участь у олімпіадах, досягав високих результатів у навчанні.

Захоплювався спортом, особливо легкою атлетикою. Займався бігом на довгі дистанції в Коропській ДЮСШ, був призером чемпіонату області з легкої атлетики. Здобув освіту в Чернігівському педагогічному університеті за фахом «фізична культура і туризм». Працював у різних сферах, а востаннє – у сільськогосподарському товаристві «Агрольон». Саме звідти він добровольцем вирушив боронити Україну.

Військову службу наш земляк розпочав 23 березня 2023 року. Протягом весни-початку літа пройшов підготовку у навчальному підрозділі за фахом механіка-водія, був командиром бойової машини. Восени 2023 року пройшов навчання за програмою підготовки снайперів. Служив стрільцем 30-тої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. У травні 2024 року Руслан Аношенко за станом здоров’я залишив військовий шлях.

Як згадує староста, а в минулому – його вчителька Лариса Москальова, Руслан мав особливу рису – уміння долати страх і ухвалювати непрості рішення в найскладніших ситуаціях. Навіть у найважчі хвилини боротьби з важкою хворобою він не втрачав сили духу: його очі й слова залишалися світлими, без болю чи страху. Він ішов своїм шляхом спокійно й гідно...

Володимир Горбаток народився 14 вересня 1970 року.

1 вересня 2025 року, під час несення служби на Сумщині, внаслідок російського вогневого ураження боєць загинув.

Попрощалися та поховали Володимира Горбатка у селі Лихачів Мринської громади, що на Носівщині Чернігівської області, де він проводив своє дитинство у дідуся й бабусі та де поховані його батьки.