Зруйновані та втрачені споруди Чернігівського Дитинця (Валу) у 1941-43-му роках

У 1845 р. на місці Дитинця (на Валу) був закладений парк. Територію очистили від залишків старих будівель, вирівняли, спланували алеї та висадили дерева. Впорядкували й Соборну площу (біля Спаського собору). Вона відома з XІX ст., тут відбувалися різні урочисті церемонії, проходили військові паради. 

У 1920 р. площу Соборну перейменували на площу «Диктатури пролетаріату». Тут проводили мітинги та маніфестації. Наприкінці 30-х років XX ст. Чернігів - мальовниче невелике містечко з кількістю населення біля 70 тисяч осіб. Місто розвивалося, зростала кількість жителів. Та коли прийшла війна, багато споруд Дитинця були зруйновані назавжди… 

Бомбардування 23-25 серпня 1941 р. стали однією з найбільших трагедій в історії Чернігова. Напевно, їх можна порівняти з руйнуванням міста монголо-татарами. Центральна частина майже повністю була знищена. Німецька окупація  тривала з 9 вересня 1941-го по 21 вересня 1943 року. Під час Другої Світової війни населення міста скоротилось в декілька разів. 

На території Дитинця збереглися, але суттєво постраждали під час бойових дій такі архітектурні пам’ятки, як-от: Борисоглібський собор, будівля Чернігівського колегіуму, будівля класичної чоловічої гімназії (нині Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарновського), двоповерхова цегляна споруда жіночої міністерської гімназії 1899 р., колишній будинок чернігівських архієпископів 1780 р. Всі вони згодом будуть відреставровані, переважно у 1940-50-х роках.

У північно-східній частині Чернігівського Дитинця збереглася  П-подібна в плані двоповерхова цегляна будівля колишньої поштової станції, збудована на поч. ХІХ ст. в стилі класицизму. 

Серед зруйнованих споруд стародавнього Валу була будівля дворянського пансіону, зведена наприкінці ХІХ ст., а саме у 1894 році. Побудували дворянський пансіон з північної сторони від Цитаделі. Ця будівля встигла послугувати як справі освіти, так і справі політики: в радянську добу саме тут, у серці стародавнього Валу, містився спочатку Окрпарюм (партійний орган влади - окружний виконком. - Ред.), а потім міськком КП(б)У. На місці цієї зруйнованої споруди, колись стояв пам’ятний камінь, що у 1941 р. тут сформовані партизанські загони. Знаходилась ця будівля на вже не існуючій вул. Катерининській. 

Цікаво, що вулиця Катерининська на початку ХІХ ст. перебрала на себе функцію старовинної Замкової вулиці. Замкова вулиця була однією з найстаріших в Чернігові. Вона проходила від Прогорілих воріт до воріт Верхнього замку. Сформувалася приблизно у ХIV ст. У ХVІІ-ХVІІІ ст. вздовж неї розташовувалися головні адміністративні установи: полкова канцелярія (будинок Я. Лизогуба), ратуша, будинок Стрієвського, інженерний та артилерійський двори, Воскресенська та Михайлівська церкви, будинок полковника Троїцького та ін. Зараз на її місці - пішохідна доріжка від історичного музею до Верхнього замку. 

До слова, у серпневі дні 1941 року Катерининська церква потрапила в епіцентр жахливого бомбардування. Бомби влучили в приміщення теплої церкви. Також був пошкоджений основний храм, згоріли куполи. За спогадами мешканців, всі куполи горіли одночасно, що нагадувало п’ять свічок. В середину храму влучила ще одна бомба, проте, на щастя, не завдала серйозної шкоди. 

Катерининська церква втратила й покрівлю, було пошкоджено мурування стін, особливо карнизів, декор фасадів, обсипався тиньк, згоріли хори і підлога, значно пошкоджена була і західна прибудова. Згодом цю культову споруду теж реставрували.

Найбільших змін вулиця Катерининська зазнала на початку ХІХ ст. у зв'язку з ліквідацією Чернігівської фортеці та перетворенням у 1802 р. міста на центр губернії. План Чернігова 1805 року передбачав часткову зміну існуючої до того сітки вулиць та їх перебудову. Крім того, потрібно було звести ряд адміністративних споруд. Таким чином, було створено нову вулицю – Катерининську, що йшла територією Дитинця паралельно вулиці Преображенській за аналогією до колишньої Замкової вулиці, що вела до цитаделі Дитинця від Прогорілих воріт. Катерининська вулиця колись вела до Катерининської церкви.

Сьогодні колишня вул. Катерининська фактично є алеєю, а ще 100 років тому вона була повноцінною вулицею. Крім «Будинку Мазепи», двох гімназій, спортивної зали й побудованого трохи згодом Дворянського пансіону тут розташовувалися приватні садиби.  І хоча це нині важко уявити, ще у минулому столітті на території Валу жили прості городяни. Від усього ансамблю лівого боку колишньої вул. Катерининської нині залишається тільки будинок колишньої Чернігівської класичної чоловічої гімназії (історичній музей ім. В. Тарновського) та гімназична спортивна зала.

Серед зруйнованих споруд стародавнього Валу згадаємо й будівлю гімназійного пансіону, збудованого в 1854 р. Впродовж XІX – початку XX ст. вона фактично виконувала роль «гуртожитку» для гімназистів Чернігівської класичної чоловічої гімназії. На сьогоднішній день будівля гімназичного пансіону не зберіглась. Під час Другої Світової будівля, як і багато споруд у місті, вигоріла й мала часткові пошкодження, проте, за словами старожилів, була цілком придатною для відновлення, але... Після війни її розібрали на цеглу.

Будинок дворянських зібрань на Валу також зруйнований, а датується він другою пол. ХІХ ст. Його споруджували впродовж 1859-70 рр. за проектом архітектора Д. Єфімова (за участю О. Демут-Малиновського, О. Брюллова, З. Скаржинського) зі східного боку нового майдану, створеного на початку ХІХ ст. У VІІ-XІ ст. на цьому місці було городище, з ХІІ ст. до 1239 р. – княжий двір, пізніше – гарматний двір. 

Складався будинок дворянських зібрань з двох корпусів. Головний – Г – подібний у плані, з ризалітами по боках центрального об’єму, де містився зал зібрання. Допоміжний знаходився на південь від головного і виходив на площу боковим фасадом (збереглись підземні приміщення). Архітектура комплексу позначилась використанням класичних форм. Разом з будинком архієпископа та губернатора, створював ансамбль колишньої Гімназійної площі.

Тут у XІX ст. функціонував самодіяльний театр під керівництвом О. Марковича та І. Дорошенка, де ставили народні п’єси, зокрема «Наталку Полтавку», виступали корифеї української культури, як-от М. Заньковецька. 

Після подій 1917 р. в ньому містились губернська міліція, перший радянський драматичний театр, художня студія, Будинок мистецтв. Перед початком війни – Будинок Червоної армії. Це будинок у 1941 р. згорів під час бомбардувань німецько-фашистської авіації. У повоєнні роки був розібраний. 

Наприкінці Другої Світової війни в Радянському Союзі створили надзвичайну комісію, яка вела облік завданих війною збитків. В Чернігові повністю або частково було зруйновано 1.740 будинків, що становило 70% житлового фонду міста. Доволі. велика частка архітектурних споруд, які знаходились на території Дитинця (Валу), назавжди зникли.

Данило Рига

Джерело