Життя під кулями: Нова Басань

Нова Басань — село в Ніжинському районі Чернігівської області, адміністративний центр Новобасанської сільської громади. Станом на січень 2022 року тут мешкало 2869 осіб. На початку повномасштабного вторгнення населення села зросло до майже 10 тисяч — частина людей приїхала з більших міст, зокрема з Києва, рятуючись від війни. Нова Басань перебувала в окупації 33 дні.

Новобасанська громада була серед перших на Чернігівщині, куди зайшли російські війська. Від 27 лютого 2022 року вони розмістили у селищі близько 850 одиниць техніки й оселилися у будинках місцевих. Росіяни грабували подвір’я, тримали в полоні чоловіків, залякували жителів. Увесь цей час цивільні жили під постійним страхом, а російський блокпост стояв лише за 100 метрів від людських домівок.

Зі спогадів місцевих жителів [Суспільне Чернігів, Слідство інфо]:

«Вони їх тримали 25 днів у полоні, у підвалі. Самі ховалися у людські хати, а полонених тримали як живий щит зверху у якихось сараях. Тоді був мороз -20, там у людей і пальці відмерзали, і вони їх один одному видаляли. Там був жах. Мій чоловік на 14 кг схуд. Їх не годували, не поїли, у них був літр води на 20 чоловік на добу», — згадує пані Валентина.

Люди ховалися у підвалах по два тижні, їжа швидко закінчувалася, зовні постійно рвалися снаряди. Врешті селяни вирішили рятуватися евакуацією.

«Нам вдалося знайти контакти українського майора, з ним щодня обговорювали деталі виходу з-під окупації. Нам потрібно було домовитися з росіянами про вихід до села Велика Крупіль. 18 березня 2022 року ми взяли повʼязки білі, прапор білий і йдемо до їхнього блокпоста…», — згадує місцевий житель Анатолій.

Умови були принизливими: росіяни наказали цивільним йти «нога в ногу» по замінованих полях, тримаючи білий шнурок. Найменших дітей, а це від двох років, несли на руках, решті довелося подолати цю відстань самостійно.

«Ми пройшли пів кілометра, розвʼязали очі… Дивлюся — жовто-блакитний прапор. Ми не могли усвідомити, що вже на волі», — пригадує він.

9 березня вдалося евакуювати з Нової Басані 28 дітей і 8 дорослих.

Бої за визволення

30–31 березня 2022 року українські військові — бійці 8-го гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади разом із підрозділом «Братство» (Київщина) — вступили у бій за село.

У самому центрі, біля Свято-Вознесенського храму, загинув молодий Герой Назар Небожинський. Він підбив три ворожі бронемашини і ціною власного життя врятував 20 побратимів. У тому бою також загинув Андрій Назаревич.

На перехресті, де точився бій, встановлено меморіал, а одну з вулиць села назвали на честь Назара Небожинського.

Свідчення військовослужбовця ЗСУ з позивним «Боргезе», командира підрозділу «Братство» [Суспільне Чернігів]:

«Була стратегічна задача — створити паніку, і нам це вдалося. Паніка росіян, чиї сили переважали в рази, напхані награбованим залишені ними БТРи та неймовірна підтримка місцевих жителів, які виходили зі своїх дворів з їжею зустрічати українських військових, — такою я пам’ятаю Нову Басань у ті березневі дні».

Жителі й досі пам’ятають день визволення [Суспільне Чернігів]:

«Дивлюсь три солдати, підхожу, кажу: «Добрий день, хлопці, а хто ви?». А вони кажуть: «А кого ви чекали?». Я кажу: «Українську армію». А він каже: «Тьотю, ми є українська армія!» Я його почала обнімати та цілувати», — згадує пані Валентина.

«Вийшов мій син, дивиться, каже – мамо, наші! Наші! Ми побігли назустріч. Стояли хлопці, п’ятеро людей, дивляться на нас і посміхаються. Ми прийшли, притулились, обняли. Сльози вони якось самі собою. Як сказати, що ми раділи, так нічого не сказати. Все село вийшло на вулицю. Перемога! Для нас це була перемога!», — розповідає Тетяна, жителька Нової Басані.

Пошкодження під час війни

Росіяни залишили навколо села близько ста одиниць бронетехніки. Багато будинків місцевих жителів було розграбовано та зруйновано. Світлини зруйнованих хат і дворів стали символом того, що окупанти принесли у мирні громади Чернігівщини.

Сусідні села громади — Старий та Новий Биків — також були звільнені у ті дні, хоча там залишалося лише до 50 мешканців.

Пам’ять і сьогодення

Нова Басань стала місцем, де зійшлися людська трагедія й героїзм. Мешканці пам’ятають своїх визволителів і щодня проходять повз меморіал Назара Небожинського та Андрія Назаревича. Їхня жертва — це частина великої історії боротьби України.

Нова Басань — це історія окупації й визволення, страху й надії, сліз і радості. Це місце, де пам’ять про Героїв назавжди вплетена у життя громади.

Джерело