Історії Воїнів: Олексій Рубан
У лісовій справі спробував себе за порадою знайомого.
“Я запитав, які потрібні знання, а він відповів: «Ну ти ж можеш порахувати складометр дров?» Звісно, я не вмів, але сказав, що готовий вчитися. Лісничому я сподобався, і так отримав свій шанс. Поступово всьому навчився та здобув професійну освіту”.
Після мобілізації Олексій пройшов навчання та був направлений у зону бойових дій в Покровському районі.
“Потрапили на позиції. Туди важко зайти, а вийти ще важче… Нас поміняли, посеред ночі пішла інша група. Їх розбили. Почали збирати евакуаційну групу, і я теж викликався, щоб забрати хлопців. Ми витягли одного побратима, а потім прилетів дрон, зробив скид, і так вже поранення отримав я…” — розповідає Олексій.
Внаслідок атаки він втратив око та отримав серйозне ушкодження ноги. Через обстріли пролежав на позиції дві доби, поки його змогли евакуювати. Після цього була довга реабілітація: Запоріжжя, Вінниця, Тульчин.
“Колеги постійно телефонували, підтримували. Я був певний, що вже не зможу повернутися на роботу через поранення, бо робота майстра лісу включає постійний рух, » — пояснює він.
Проте лісничий підтримав його, запросивши повернутися. Долучився і провідний інженер лісового господарства з надлісництва.
“Мені сказали, що чекають на роботі й що ліс допоможе мені швидше одужати”.
У червні 2025 року він повернувся в лісництво і переконався: ліс дійсно лікує. Він почувається краще, а пересуватися лісом йому допомагає мотоблок.
Як і всі демобілізовані працівники, Олексій отримує стабільну надбавку 20% за участь у бойових діях. Також він приєднався до Спілки воїнів-лісівників України.
“Приємно знати, що на підприємстві є така спільнота демобілізованих, куди можна звернутися по допомогу або просто поспілкуватися, — каже Олексій. — Володимир Ковальчук подарував мені шеврон від Спілки, який я тепер постійно ношу на лісовій формі”.
Коментарі
Дописати коментар