Загиблі герої Чернігівщини: Рубей Павло. Горянський Валерій. Туренок Олег

Павло Рубей народився 30 червня 1973 року в селищі Міжгір’я на Закарпатті. У шкільні роки разом із родиною хлопець переїхав у Холми, що на Чернігівщині. Після закінчення 9 класів Холминської середньої школи вступив до Ніжинського технікуму механізації сільського господарства. Отримав спеціальність техніка-механіка.

Протягом 1992-1994 років проходив строкову військову службу на посаді старшого механіка-водія багатовісних дизельних автомобілів у званні старшого сержанта.

Після армії рік працював стрільцем у відомчій воєнізованій охороні.

17 років свого життя присвятив службі в лавах надзвичайників. Розпочав у 1997 році у Корюківці із посади начальника караулу СДПЧ-31 управління Державної пожежної охорони УМВС України в Чернігівській області. Потім працював старшим інспектором, очолював 36 професійну пожежну частину в селищі Холми. З 2003 по 2014 рік – начальник караулу СДПЧ-31, старший лейтенант внутрішньої служби.

У своїй роботі займався профілактикою виникнення пожеж і надзвичайних ситуацій на Чернігівщині та брав безпосередню участь у їх ліквідації. Був керівником гасіння пожеж і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Проживав Павло Рубей із дружиною та двома дітьми – донькою і сином – у Корюківці.

Із 2014 до 2022 року працював за кордоном, у Польщі.

У серпні 2024 року чоловік добровільно долучився до лав прикордонників. Захищав рубежі держави на півночі Чернігівщини та на Донеччині. Інспектор прикордонної служби 2 категорії – механік-водій другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого ДПСУ військової частини 2253.

Загинув старший сержант Павло Рубей 26 серпня 2025 року в районі населеного пункту Грузьке Покровського району Донецької області.

Попрощалися із загиблим та поховали його 4 вересня у Корюківці.

Валерій Горянський народився 17 березня 1973 року в селі Болотниця на Талалаївщині. Закінчивши Болотницьку школу, вступив на факультет ветеринарної медицини до Харківської державної зооветеринарної академії, де здобув професію лікаря-ветеринара.

Свій трудовий шлях чоловік розпочинав ветлікарем у ТОВ "Обрій", що в Харковому (нині Талалаївської селищної ради), тривалий час працював завідувачем молочно-товарною фермою ТОВ агрофірма "Обрій". В останні роки, до мобілізації, був працівником із благоустрою у ТОВ "ТАС Агро Північ".

У вересні 2023 року Валерія Горянського мобілізували до лав ЗСУ.

"Після навчання боєць захищав Україну на Донецькому напрямку. Зв’язок рідних із ним обірвався під час тяжких боїв під Бахмутом. Понад рік Валерія вважали зниклим безвісти", — пишуть у громаді.

Загинув Валерій Горянський 23 травня 2024 року.

Попрощалися з ним та поховали чоловіка 4 вересня 2025 року в селі Харкове.

"У Харковому він мав багато друзів, тут збудували з дружиною свій дім, виростили сина, і його сад уже плодоносить. У пам’яті односельців, друзів, побратимів він залишиться дбайливим господарем, порядним сім’янином, люблячим чоловіком та батьком – відповідальним, надійним, завжди оптимістичним та завзятим. Може, тому, що виростав у місцевості, де багато ставків, дуже любив рибалити і просто… посидіти у тиші", — пишуть про Валерія у громаді.

У загиблого залишились мама, дружина та син.

Олег Туренок народився 27 листопада 1995 року в селі Шевченка, де і виріс. Закінчив Халявинську середню школу, вступив до Чернігівського національного політехнічного університету, де здобув спеціальність комп’ютерника-програміста. Працював інкасатором у банку.

Загинув боєць 26 серпня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку.

"Олег був життєрадісною людиною, завжди усміхненим, доброзичливим, справжньою душею компанії. Любив життя, людей, свою родину. Його хоробрість, відданість і щирість залишаться в пам’яті кожного, хто його знав. Це непоправна втрата для родини, коханої дівчини, друзів, побратимів і всієї нашої громади", — пишуть про Олега у громаді.

Попрощалися з Олегом Туренком у Катерининському храмі у Чернігові, поховали у рідному селі.