Загиблі герої Чернігівщини: Родін Роман. Мельник Олександр. Носко Микола

Родін Роман - "Родя" - народився 29 листопада 1991 року в Чернігові. Закінчив чернігівську гімназію № 3, у 2009 році - чернігівську загальноосвітню школу № 19. Був юристом за освітою, випускником Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права. Але війна зробила його іншим – пілотом батальйону, воїном, який від першого дня демонстрував відповідальність і відданість команді. «Родя» завжди дбав про результат кожного завдання, підтримував побратимів. Служив у 433 ОББпС ім. Героїв Крут.

«Родя» воював не за славу, не за медалі. Він воював за маму.

За маму, яку понад усе прагнув захистити. За місто, яке не хотів бачити знову у вогні 2022-го. Це була його мотивація – найщиріша, найособистіша. Це було серце людини, яка знала, що обрала правильний шлях.

Родя – приклад мужності та відданості. Вмотивований, сміливий, він був професіоналом, на якого можна було покластися у будь-якій ситуації.

Свій останній бій Роман прийняв 24 серпня 2025 року, у День Незалежності України — в той самий день, за який боровся.

Він був воїном, який завжди йшов уперед, і для нас назавжди залишиться взірцем гідності, сили та віри.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Носко Микола Павлович народився 02 вересня  1976 року в с. Іваниця Ічнянського (нині Прилуцького) району Чернігівської області. Закінчив 10 класів Іваницької середньої школи, далі  продовжив навчання в Прилуцькому гідромеліоративному технікумі, де здобув професію електромонтера та працював у місті Києві. Згодом повернувся до Іваниці  і влаштувався працювати в місцеве господарство електромонтером. У 2000 році одружився. Разом із дружиною виховували двох доньок. У 2023 році отримав поранення, лікувався, а потім знову продовжив  захищати кордони України від країни – агресора.

Був спокійним, урівноваженим та відповідальним, допомагав тим, хто цього потребував, не вагаючись виконував будь – які прохання й доручення, не цурався роботи.

Носко Микола Павлович загинув 08 лютого  2024 року під час виконання службових обов’язків. 

Похований 9 листопада  2024 року в с. Іваниця Прилуцького району Чернігівської області, де проживає його родина.

Йому назавжди 48.

Без батька залишилися доньки.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).