Загиблі герої Чернігівщини: Криворучко Олександр. Савченко Сергій. Шишков Олексій
Криворучко Олександр Олексійович народився 11 вересня 1983 року в с. Першотравневе, Комінтернівського району, Одеської області.По закінченню навчання виконував конституційний обов`язок в 11-му прикордонному загоні. За спецзавдання по охороні державного кордону на о. Тузла отримав нагороду «Відмінний прикордонник» І ступеню наказом АДПСУ від 18.11.2003 року , а батьки- від командування лист-подяку за сина.
З 29.09.2014 по 12.08.2015 року брав участь в антитерористичній операції і захисті територіальної цілісності України в районі Мар`їнка (с. Славське, с. Березове, с. Тарамчук) Мар`їнського району Донецької області старшим стрільцем 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону в\ч В0095 , за що отримав статус учасника бойових дій.
Після повномасштабного вторгнення російський окупаційних військ на територію нашої держави з одразу з 26.02.2022 року був зарахований на службу до в/ч 7376 сержантом, та відповідно до наказу був призначений командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.
Брав участь в обороні Києва та звільненні міст і селищ Києвської області.
За винятковий внесок в захисті своєї країни був нагороджений медаллю «Захисник рідної землі».
На підставі бойового розпорядження командира військової частини А0409 з 15.03.2023 по 06.04.2023 року брав участь в бойових діях біля Соледару Бахмутського району Донецької області як головний сержант та командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.
06.04.2023 року страшна звістка прийшла в нашу родину. Криворучко Олександр Олексійович зник безвісти під час виконання бойового завдання.
Через деякий час сім’ї було надано Акт про настання смерті, який засвідчує що головний сержант, Криворучко Олександр Олексійович, загинув у бою під час наступальних дій в р-ні н.п. Васюківка- Сакко і Ванцетті Бахмутського району Донецької області від мінометного обстрілу, отримавши поранення несумісні з життям 6 квітня 2023 року.
В 2007 р. Сергій одружився та в родині народився син Артем.
У березні 2022 р. добровольцем долучився до Збройних Сил України. Сергій був бойовим медиком 1-ї стрілецької роти ВЧ А7329.
На жаль, Сергій Олександрович загинув 30 грудня 2022 року під час бойового завдання. Провели в останню путь та поховали Героя 14 лютого 2023 року в місті Ніжин на Алеї Слави.
10 вересня 2025 року Менська громада попрощалася з загиблим Воїном Олексієм Шишковим. Провести Героя в останню земну дорогу прийшли рідні, друзі, побратими, односельці, представники влади та органів місцевого самоврядування. Скорбота й шана об’єднала всіх, хто знав і пам’ятав Олексія.Олексій Володимирович Шишков народився 14 червня 1977 року в Мені, ріс у Макошиному в родині ще з двома братами. Навчався в місцевій школі, а згодом закінчив аерокосмічний факультет Київського політехнічного інституту. Після навчання мешкав у Києві, працював інженером-електронщиком у компанії, що розробляла та встановлювала високотехнологічне обладнання. Колеги й друзі пам’ятають його як життєрадісного, веселого й доброзичливого чоловіка.
22 лютого 2022 року Олексій приїхав у Чернігів у гості до свого молодшого брата Володимира. За кілька тижнів, 15 березня, вони разом пішли добровольцями до війська. Спершу Олексій служив у 95-й десантно-штурмовій бригаді, а згодом через стан здоров’я його перевели до 241-ї окремої бригади територіальної оборони. У військовій частині побратими відгукувалися про нього як про відважного, сумлінного воїна, який завжди був прикладом для інших.
20 травня 2024 року під час боїв у районі села Побєда на Донеччині Олексій зник безвісти за особливих обставин. Тривалий час рідні жили з надією, але результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.
Воїна Олексія Шишкова поховали в рідному Макошиному. У нього залишився лише молодший брат Володимир, який і досі боронить Україну.
31 жовтня 2025 року у Макошиному відкрили меморіальну дошку воїну Олексію Шишкову.





Коментарі
Дописати коментар