Загиблі герої Чернігівщини: Шарак Сергій. Радиш Сергій. Орел Юрій

Шарак Сергій Володимирович народився 27 жовтня 1996 року. Долучився до Сил Оборони України. Солдат. Загинув 18 січня 2025 року, боронячи Україну від російського агресора. За проявлену відвагу та незламність він був відзначений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Високу державну нагороду від імені Президента України отримала мати героя – Шарак Зінаїда Михайлівна.
Деснянська громада схиляє голову у глибокій шані перед пам’яттю Сергія та всіх, хто віддав життя за вільну Україну. Їхній подвиг – вічний, а наша пам’ять про них – незгасна.

Радиш Сергій Михайлович народився 8 вересня 1970 року. Закінчив школу в селі Велика Дорога Чернігівської області.

З дитинства захоплювався бджільництвом, став бджолярем. Паралельно вивчився на тракториста-машиніста.

Згодом, пасічництво стало його хобі, а от професійна діяльність була міцно пов’язана с тракторами. Він був і орач, і сіяч, і хлібороб.

Коли хлопцю виповнилося 18 років, його сім’я переїхала до села Івот. Тут він працював в місцевій агрофірмі, тут він зустрів свою долю – дружину Тетяну, тут народилися та росли його діти – доньки Марина та Ірина.

«Він був найкращий у всьому» - так про свого чоловіка говорить його дружина Тетяна.

Найкращий син, брат, чоловік, батько, дідусь… У Сергія завжди було багато друзів, його високо цінували на роботі.

Він був справжнім патріотом України. На початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до тероборони та ніс службу на блок посту в рідному селі, паралельно працюючи в агрофірмі.

Керівництво не відпускало його на фронт, адже трактористи вкрай потрібні в сільському господарстві.

На захист України Сергій став 30 жовтня 2023 року після закінчення чергової хлібозбиральної кампанії.

Він мріяв просто жити. Жити зі своєю родиною в мирній країні в рідному селі, працювати, займатися улюбленим хобі, спостерігати за тим, як зростають його онуки.

На жаль, 23 лютого 2024 року солдат Сергій Михайлович Радиш героїчно загинув при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Синьківка Куп'янського району Харківської області.

Юрій Орел народився 22 листопада 1986 року в селі Пакуль Чернігівського району. Проживав у місті Чернігів, навчався у ЗОШ №12.

З 2010 року жив у Старому Білоусі. Працював у мережі магазинів "Віват, канцелярія".

16 травня 2022 року був мобілізований та проходив службу в Чернігівській військовій частині зв’язківцем. Із червня по вересень 2024 року воював у місті Торецьк Бахмутського району Донецької області.

Загинув Юрій 9 червня 2025 року в селі Садки Сумської області під час виконання бойового завдання.

Відспівали Юрія у Чернігові у храмі Святих мучеників Михайла та Федора. Поховали його на новому кладовищі в селі Старий Білоус.