Загиблі герої Чернігівщини: Шкурат Яків. Чаус Андрій. Кручок Дмитро

Яків Шкурат народився 20 червня 1974 року в місті Красноярськ РФ. Потім родина переїхала в Україну. Яків закінчив школу №12 у місті Шостка на Сумщині. Потім навчався у місцевому ПТУ №13 за спеціальністю оператор КПІ (КІПовець).

Жив і працював у Шостці. До лав ЗСУ долучився у лютому 2025 року.

Загинув боєць 19 червня 2025 року на Курщині. Кілька місяців захисника вважали зниклим безвісти.

Поховали Якова Шкурата у селі Дробишів, де живе його мати.

"Це була його остання воля. Уже під час служби казав: якщо загину, поховай у Дробишеві біля могили батька", — розповіла мати загиблого Ніна Шкурат. Окрім неї, у Якова залишився син.

Андрій Чаус народився 6 лютого 1997 року в Ніжині. У 2003 році пішов до першого класу Ніжинської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №9. З дитинства захоплювався футболом, грав у складі шкільної команди разом із ніжинцем Героєм України Данилом Мурашком.

За роки навчання Андрій проявив себе як дисциплінований, відповідальний та активний учень. За активну участь у фізкультурно-оздоровчих заходах школи та високі спортивні досягнення у шкільній і міській спартакіадах був нагороджений грамотою.
У 2014 році закінчив Ніжинську загальноосвітню школу №9. Після закінчення школи того ж року вступив до Ніжинського професійного аграрного ліцею Чернігівської області, де здобував освіту за фахом монтажник гіпсокартонних конструкцій, штукатур, лицювальник-плиточник. У 2016 році успішно закінчив ліцей та здобув кваліфікацію робітника за обраним фахом.
У 2016 року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України.
Після служби Андрій працював у місті Київ за професією, у будівельній сфері.
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Андрій повернувся до рідного Ніжина та добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Того ж року проходив службу у військовій частині А-3160, де за участь у бойових діях отримав посвідчення учасника бойових дій.
У 2025 році Андрій перевівся до військової частини А-4919. Під час служби проявив себе як дисциплінований, відповідальний та відданий військовій справі боєць.
З 2023 року Андрій проживав разом зі своєю дівчиною Анастасією у селі Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області. Разом вони мали багато планів на майбутнє, мріяли одружитися у 2026 році та створити міцну родину, виховувати дітей і будувати спільне життя після перемоги України.
16 вересня 2025 року він віддав своє життя під час виконання бойового завдання на Харківщині, загинув у бою з російськими загарбниками в місті Балаклія, навіки вписавши своє ім’я в історію України як героя, який боронив рідну землю та незалежність своєї держави.
21 вересня 2025 року захисник був похований у рідному місті Ніжин, на кладовищі Гуньки.   
Без люблячого та турботливого сина залишилася мати Любов Іванівна та тато Юрій Анатолійович.
Андрій залишив по собі світлу пам’ять як відданий син України, мужній воїн та людина з великою душею, яка віддала життя за свободу та незалежність своєї Батьківщини.
Після загибелі отримав медаль від частини А-4919 полку «Немезіс» першого ступеня та був поданий Президенту України на посмертну нагороду — медаль «За мужність», як визнання його героїзму, відваги та самопожертви на благо держави.

Молодший сержант Кручок Дмитро Олександрович народився 8 листопада 1997 року у Лосинівці. Навчався у місцевій школі. Як розповіла Суспільному сестра Дмитра Людмила Кручок, у дитинстві вони з братом були дуже близькими:

"Як хтось пригощав його цукеркою, то Діма говорив: «І Люді, і Люді дайте!». Він завжди думав про інших, все до останнього віддавав".

Після закінчення школи Дмитро отримав фах фармацевта у Міжнародній академії екології та медицини в Києві.

У 2017-2018 роках проходив строкову військову службу на Сумщині. До вступу в ЗСУ жив і працював у Києві касиром в супермаркеті "Сільпо". За словами матері Дмитра Наталії Кручок, в колективі його дуже любили й постійно оголошували кращим працівником. За кілька місяців до повномасштабного вторгнення чоловік перейшов працювати на заправку WOG.

"Любив тварин, особливо собак, а також грати у волейбол, брав участь у змаганнях", — згадують рідні.

Дмитро Кручок вступив до лав ЗСУ в лютому 2022 року. Служив у 412-му окремому полку безпілотних систем Nemesis.

Командир батальйону на позивний "Газ" розповів Суспільному:

"Йому (Дмитру, — ред.) не треба було двічі повторювати, це була людина яка одразу знала, що робити. Фахівець своєї справи".

16 вересня 2025 року Дмитро Кручок загинув, виконуючи бойове завдання під Балаклією, що на Харківщині.

Попрощалися з бійцем 22 вересня у Ніжині, поховали на кладовищі у рідній Лосинівці. У нього залишились батьки та сестра.

У селищі Лосинівка герою відкрито меморіальну дошку.