Скорботні жнива війни: Синявський Володимир. Гула Олександр

Володимир Синявський народився 2 листопада 1974 року у селі Жадове на Семенівщині. Закінчив місцеву школу.

Проходив строкову військову службу в морфлоті. Після демобілізації повернувся у рідне село. Створив сім'ю, працював трактористом.

"Він розумівся на техніці, міг з будь-якою розібратися і відремонтувати", — розповів Суспільному син Володимира Віталій.

З 2023 року Володимир Синявський захищав Україну. Служив в одному з батальйонів на Чернігівщині, а потім продовжив службу у третій штурмовій бригаді.

Був на різних напрямках: Авдіївському, Бахмутському, Харківському та Куп'янському.

Помер у Чернігівському госпіталі, куди потрапив у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. У чоловіка була онкологія.

Попрощалися та поховали Володимира в селі Жадове 18 вересня.

У нього залишились дружина, син та внучка.

19 вересня 2025 року у Ніжині, що на Чернігівщині, поховали майстра-сержанта служби цивільного захисту Олександра Гулу. Він загинув 17 вересня — у День рятувальника. Цього дня місто вкотре зазнало повітряної атаки РФ. Тоді російський безпілотник влучив по території одного з місцевих підрозділів ДСНС. А коли рятувальники прибули, щоб ліквідувати наслідки, відбулася повторна атака, цього разу по машині пожежників.

Олександр Гула народився та виріс у Ніжині. 18 липня чоловіку виповнилось 45 років.

Класна керівниця Олександра Катерина Борисовець, яка прийшла попрощатися із загиблим, каже:

"Шкода, що у 45. Мені 65, ховаю, можна сказати, свою дитину. Казала ще моя покійна бабуся: «Найбільше горе – це ховати своїх дітей». От я ховаю".

Однокласник Олександра Гули Олександр Маленко згадує:

"Ми з ним усе дитинство продружили в класі. Дуже гарно спілкувались, одне до одного в гості ходили, за однією партою сиділи. Якщо десь якась подія відбувалась, то без нього ніяк. Це завжди була душа компанії, завжди він такий був — поспілкуватись, повеселитись, пожартувати, «підколоти» десь".

Після школи Олександр Гула отримав фах учителя історії в Ніжинському державному університеті. У 2003-2004 роках служив прикордонником на кордоні з Польщею. Тоді йому пропонували залишитись на службі у Львові, але він хотів повернутися до рідного міста, розповіла дружина Наталія. Коли повернувся, обрав службу у ДСНС.

Двоюрідна сестра Олександра Гули Ольга Тяпкова говорить:

"Батьки виховали його порядним, чесним. Таким він завжди й був. І так він ставився до своєї роботи — з відповідальністю. Він був рятувальником, рятував інших і вважав це своїм обовʼязком. Навіть цього разу, я знаю зі слів матері, він дбав про її здоровʼя, про її спокій і не говорив про небезпеку, яка насправді на нього чатувала".

У чоловіка залишились батьки, дружина та 19-річний син.