Загиблі герої Чернігівщини: Ковальчук Олександр. Іщенко Олександр. Корольов В'ячеслав

Олександр Ковальчук народився 23 червня 1984 року в місті Корюківка. Навчався в Корюківській ЗОШ I-III ступенів № 2.

Після школи працював на Корюківській РЕМ.

З серпня 2015 по грудень 2016 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

З квітня 2021 року проходив військову службу за контрактом у Донецькій області.

Загинув 22 серпня 2025 року.

Олександр Іщенко народився 13 березня 1988 року в Ніжині. Тут і виріс, навчався у Ніжинській загальноосвітній школі №14. Далі здобув фах столяра у Київському професійному технологічному коледжі.  До вступу на службу працював на будівництві у Ніжині, також брав замовлення і в інших містах. У 2013 році Олександр одружився. У 2014 році став батьком доньки, у 2019 – сина. Рідні згадують, що Олександр був відданим чоловіком та понад усе любив своїх дітей. Також обожнював спорт – активно займався дзюдо та рукопашним боєм, їздив на змагання.

Друг загиблого, Олександр Ткаченко, розповів:

"У нього були золоті руки. Ми познайомилися, коли він робив різні вироби з дерева, меблі. Він був достойним чоловіком і батьком. Ми часто разом їздили на риболовлю і разом пішли у ТрО".

25 лютого 2022 року Олександр добровільно вступив у Ніжинську територіальну оборону, далі служив у 23-му окремому батальйоні спеціального призначення при президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Рідна племінниця загиблого, Дарія Кривицька, згадує, що Олександр вирушив на своє останнє завдання 25 грудня 2022-го, а 26 грудня ще виходив на зв’язок по рації.

"Він був дуже рішучим, ніколи не жалівся і завжди сам вирішував усі проблеми. Казав, що у полон би не здався ніколи в житті".

27 грудня 2022 року військовий загинув під час виконання бойового завдання під селом Кліщіївка, що на Донеччині. Два роки та вісім місяців він вважався зниклим безвісти.

Поховали Олександра Іщенка на Мигалівському кладовищі у Ніжині.

У нього залишились батьки, рідна сестра, дружина, двоє дітей та племінниця.