Цікава історія: електронне телебачення

Перша в СРСР публічна демонстрація системи електронного телебачення відбулась 2 лютого 1935 року. Офіційна ж дата початку регулярних телепередач в Україні – 6 листопада 1951 року. Місцева газета “Деснянська правда” у травні 1952 р. сповіщала: «Все ширше входить в побут радянських людей телебачення... Пущений у пробну експлуатацію Київський телецентр має найвищу у світі якість зображення». Передачу ж кольорових телепрограм телецентр у Києві розпочав тільки у 1968 році.

Достовірно відомо, що перший телевізор у Чернігові куплений в 1952 р. Ю. Гармашем - інженером залізничного вузла. В ті часи телевізор вважався предметом розкоші. За розміром він був невеликий, з екраном з діагоналлю всього 23 см. марки «Ленінград Т-2». Ю. Гармаш спорудив і встановив над своїм будинком високу антену та настроїв приймач на програму Київського телебачення. Невдовзі у Чернігові збудували мікро ретранслятор.

Перші дані про кількість телевізорів у нашому місті зустрічаємо в обласній газеті “Деснянська правда” за 1956 р.: кількість телевізійних приймачів у Чернігові на той момент становила 100. Телевізори купували місцеві державні установи: комітети Чернігівської контори Держбанку, шкірзаводу, музичної школи. Перші телевізійні приймачі в місті продавали в магазині «Культтовари» на тодішній вул. Леніна (сучасний Пр. Миру).

Перша телевізійна станція у Чернігові побудована в 1950-х роках на Лісковиці в районі виправного закладу. Серйозного оснащення вона не мала, оскільки це була звичайна дерев’яна опора під антенну. Передавач був доволі слабенький, транслював тільки одну телевізійну програму. Його потужності ледве вистачало на те, щоб покрити територію Чернігова.    

На виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 26 вересня 1955 р. влітку 1956-го виконком Чернігівської міської ради депутатів трудящих ухвалив рішення звести в Чернігові нову телевізійну ретрансляційну станцію, яка стала  типовим проектом. Був складений проект і вся технічна документація. Передбачалося, що станція забезпечить прийом телевізійних передач не тільки з Києва, а й з інших міст країни. 

Для зведення радіотелевізійної ретрансляційної станції місцева влада  виділила в центрі міста близько півтора гектара землі. У 1957 р. розпочалось будівництво. Усі великі підприємства, як-от: фабрика музичних інструментів, меблева фабрика, камвольно-суконний комбінат фінансово долучилися до цієї справи.

Наприкінці осені 1959 р. будівництво було завершене, чотирикутна башта з металевих конструкцій мала висоту 150 метрів. Башта складалася з 15-ти восьмиметрових і 6-ти п’ятиметрових секцій. Висота антени дорівнювала 12 метрів. Загалом вага всіх конструкцій чернігівської башти становила 163 тони. 

Поруч був зведений будинок, де розмістилась необхідна апаратура. Після того, як державна комісія прийняла в експлуатацію телевізійну ретрансляційну станцію в Чернігові, в 1960 р. більшість районів нашого міста отримала якісний телесигнал. Розвиток телебачення в інших республіках колишнього СРСР відбувався набагато повільніше. 

Телевізійна ретрансляційна станція була доволі потужною для свого часу. Розповсюдження сигналу забезпечував французький передавач на 5 кВт. Максимальна дальність передачі складала не більше 50 км. Звісно, навіть після появи сучасної в тогочасному розумінні телевізійної станції дивитись телепрограми могли далеко не всі чернігівці. Телевізор вважався предметом розкоші. Окрім цього, для прийому телесигналу антену треба було розташувати на певній висоті. Однак більшість будинків у Чернігові були одноповерховими, тому зробити це було доволі проблематично. 

У 1969 р. в Чернігові з’явились перші кольорові телевізори «Рубін–401» і «Рубін–402». Їх встановили у профілакторії комбінату синтетичних волокон, червоних куточках управління зв’язку тощо. Коли по всьому СРСР почали транслювати кольорове телебачення, відповідних приймачів було дуже мало. Масово такі телевізори набули поширення тільки на початку 1980-х.

Джерело