Вбиті росією: Міхтахова Наталія. Горло Надія. Левченко Ігор

Життя Наталії Міхтахової відібрала російська армія 20 квітня 2023 року в селі Галаганівка, що в прикордонній Семенівській громаді на Чернігівщині.

Наталії було 25 років. Народилася в Галаганівці. Успішно навчалася в школі, брала участь в олімпіадах, змаганнях. Зростала активною. Вступила до Сосницького сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку. Далі здобула вищу освіту в Києві, працювала бухгалтеркою. Мала чимало планів: народити дитину, отримати водійське посвідчення, подорожувати. Рідні кажуть – вона хотіла жити звичайне щасливе життя.

«Наталія була дуже доброю, завжди допомагала родині, людям загалом. Донька одружилася у червні 2022-го. Вони з чоловіком орендували житло в Києві, а до нас приїжджали в гості», – розповіла мама Ольга.

У Наталії Міхтахової залишилися чоловік, мама, вітчим, батько, бабуся і брат.

67-річна Надія Горло загинула від удару російського безпілотника 6 вересня 2025 року в прикордонному місті Семенівка Чернігівської області.

Надія народилася в селі Костобобрів, що біля Семенівки. Після школи навчалася на швачку. Згодом закінчила Сосницький сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку. Одружилася, в родині народилося двоє дітей.

«Батьки спочатку жили в Семенівці, і ми з братом там народилися. Потім тато став головою колгоспу в селі Архипівка й ми переїхали туди. Мама працювала там у відділі кадрів. Згодом батьки знову повернулися в Семенівку. Збудували тут дім», – ділиться спогадами Оксана.

6 вересня 2025 року близько опівночі російський безпілотник упав на будинок родини. Чоловік Надії отримав поранення, його відвезли до лікарні. Її саму підняли з-під завалів лише під ранок.

«Мені подзвонив однокласник, сказав, що на хату впав дрон, тата знайшли, він живий, а маму шукають. Тоді небезпечно було, бо дрони продовжували літати. Маму сильно придавило, важко було знайти... Дякую сусідам, поліції, що тата врятували. Мама, на жаль, загинула. Ми поховали її в Корюківці, я живу тут, зможу доглядати за могилою. Тата теж до себе забрала: у нього ампутація, він не зможе доглядати за собою», – розповіла донька Оксана.

Вона згадує маму дуже доброю людиною, яка завжди підтримувала інших і про всіх дбала.

«У неї завжди була ідеальна чистота. Мама любила працювати на землі: тішилася, як у неї все зростало. Також смачно готувала, завжди вишукувала новенькі рецепти. Вона себе ніколи не жаліла, а ось інших їй шкода було: від жучка-павучка до людини. Я не знаю інших людей з таким серцем, як у мами. Як би важко не було, мама завжди підтримувала, заспокоювала, знаходила потрібні слова. Нам усім її дуже не вистачає», – сказала Оксана.

У Надії Горло залишився чоловік, донька, син і двоє онуків.

29-річний Ігор Левченко загинув 13 жовтня 2025-го внаслідок нальоту російського FPV-дрона в місті Семенівка на Чернігівщині. Це сталося вранці, приблизно між 10:00 та 10:30, коли Ігор вийшов із магазину, де він працював.

Ігор Левченко народився і жив у Семенівці. З дитинства мав інвалідність, не мав кисті лівої руки. Та він умів усе робити, кажуть рідні. Його згадують сильним духом, працьовитим, щирим; люблячим батьком, чоловіком, сином і братом.

«Від першого шлюбу Ігор мав сина, якого дуже любив і яким щиро пишався. Для сина він завжди залишатиметься прикладом мужності, сили духу, доброти. У Семенівці гор зустрів майбутню дружину, з якою їх поєднало кохання з першого погляду. Вони будували спільне життя, мріяли та підтримували одне одного.

Ігор завжди був усміхненим і позитивним. Якими б складними не були обставини, він знаходив сили жартувати, підтримувати інших і жити з усмішкою. Таким – світлим, добрим і сильним – він назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять. Любимо. Пам’ятаємо. Не пробачимо», – написала сестра Юлія.

Поховали Ігоря Левченка в рідній Семенівці.

У нього залишились мама, тато, син, дружина сестра та племінники.