Цікава історія: Чернігів. Новорічні традиції

Новорічні традиції мають свою історію. Вони присутні у житті чернігівців як мінімум з початку ХХ ст. В той час, коли наше місто було «губернським хутором», його населення трохи перевищувало 30 тис. чоловіків, жінок і дітей. Як же вони святкували? Про що тоді мріяли?

Різдво вважалося сімейним святом, а на Новий рік жителі нашого міста запрошували гостей, ходили в гості самі, відвідували ресторани та театри. В новорічну ніч на ковзанці грав військовий оркестр. До речі, на початку XX ст. в нашому місті було кілька ковзанок, а найкраща з них – товариства «Сокіл» – відкрилася напередодні Нового 1910 року. 1 січня проходив новорічний парад на Соборній площі. Працювали театри та кінотеатр «Експрес».

5 січня 1908 р. чернігівська «Просвіта» влаштувала місцевим діткам чудове новорічне свято. До нього почали готуватися заздалегідь. Знайшли та прикрасили ялинку, повісили на неї іграшки та подарунки – невеликі смаколики та різні дрібнички. На цьому святкуванні хлопчики та дівчата грали, танцювали, співали та проголошували святкові привітання.

До слова, на початку ХХ ст. чернігівці вітали один одного як вербально, так і з допомогою тематичних листівок із написом «з Новим роком!» Відправники іноді додавали індивідуальні побажання, як-от: «усього найкращого!», «щастя та здоров'я!»

Напередодні Нового року проходили також благодійні та танцювальні вечори, а зібрані кошти передавали на потреби бідних студентів чи учнів гімназії. Варто сказати, що подібні заходи проходили в ті часи постійно. Для дітей влаштовували новорічні ялинки — і не лише для учнів гімназій, а й для учнів церковно-парафіяльної школи, початкової школи. Не були обділені увагою й діти-сироти, котрі проживали у місцевому притулку.

Напередодні свят добросовісні городяни вносили пожертви благодійним установам. У магазинах проводили розпродажі зі знижками. Учнів розпускали на канікули чи, як тоді казали, на вакації, а вчителі брали участь у з'їздах вчительських товариств. Поліцмейстер Павлинський видавав розпорядження про посилення роботи членів поліції у святкові дні, а міський голова Соколов підбивав підсумки роботи міської думи.

Першого січня у залі Дворянського зібрання на Валу проходив традиційний обмін візитами, де був обов'язково присутній губернатор з дружиною та представники губернського дворянства. А от у саму новорічну ніч у Спасо-Преображенському кафедральному соборі служили традиційний урочистий новорічний  молебень, на якому були присутні перші особи міста.

У місті влаштовували й ілюмінацію. Як ми вже розповідали, першу електростанцію в Чернігові побудовано в 1894 р., а з 1 січня 1914 р. міська електрична станція почала відпускати електричну енергію для освітлення та технічних цілей цілодобово.

Причиною була різниця календарів. До 1918 р. літочислення в Україні велося за Юліанським календарем, а в Європі – за Григоріанським. Ця асинхронність турбувала Малу Раду Української Народної Республіки, тому вона сприяла повному переходу України на новий стиль літочислення. І коли це було зроблено, виявилось, що традиційною датою нового року в Україні було 13 січня. Тому існує таке поняття як «Старий Новий рік».

На початку 1920-х р. радянська влада негативно ставилася до новорічної ялинки та вітальних листівок. Їх вважали проявами «надмірності», а радянська людина має жити стримано та скромно. Тож у 1920-х р. чернігівці вже менше використовували вітальні листівки. Далеко не кожен наважувався принести додому новорічну ялинку. А від офіційних святкувань тоді взагалі відмовилися.

Проте згодом ситуація змінилася. Радянська влада переглянула своє ставлення до вітальних листівок і новорічних свят, їх почали використовувати для своїх цілей. А з 30-х років XX ст. святкування Нового року у СРСР відновили.

Загалом 1940-ві роки були важкими для Чернігова та для інших українських міст у зв'язку з німецько-радянською війною. Чернігів довго відновлювався. Та в нашому місті продовжували святкувати Новий рік. Спеціально для цього у 1950 р. у новому кінотеатрі Чернігова поставили новорічну ялинку. Надалі її ставили там щороку, щоб чернігівці мали можливість відзначити свято. Пізніше ялинка з'явилась вже й на центральній площі, а також у деяких мікрорайонах.

З середини ХХ ст. тодішня площа ім. Куйбишева (зараз — Красна) стала центром святкування Нового року у Чернігові. Щозими там ставили ялинку, створювали ігровий простір для дітей, встановлювали казкові будиночки, гірки та фотозони. Окрім цього, діти могли побачити “справжнього” Діда Мороза на кінній упряжі. Він роз'їжджав площею у новорічний період.

У середині XX ст. святкові ялинки у Чернігові прикрашали фабричними чи саморобними іграшками. Звісно, іграшки також були проявом пропаганди. Вони мали вигляд червоних зірок, собачок-санітарів, зброї, червоноармійців, парашутистів та піонерів. За десять років до цього переліку додалися супутники, ракети та космонавти.

Отже, з початку XX ст. Новий рік залишався важливим святом для чернігівців. Вони святкували, незважаючи на всі перешкоди та обставини. Зимові свята давали чернігівцям надію на краще.

Джерело