Загиблі герої Чернігівщини: Кекух Володимир. Лавриненко Володимир. Семеренко Анатолій

На війні загинув наш земляк з Семенівки - військовослужбовець Кекух Володимир Володимирович

Володимир народився 9 листопада 1988 року у селі Кути, згодом родина переїхала до Семенівки. Навчався в м.Шостка на оператор комп'ютерного набору. Був одружений, мав 2 дітей.

З перших днів війни був призваний до Першої важкої механізованої бригади (солдат). Загинув під час виконання бойового завдання 17 грудня 2025 року.

Прощання з військовим відбулося 27 грудня в Катерининській церкві м.Чернігів.

Володимир Анатолійович Лавриненко народився 22 квітня 1987 року в місті Мена. Тут пройшли його дитячі та шкільні роки — він навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів імені Т.Г. Шевченка. Після завершення навчання розпочав трудовий шлях. Жив і працював у місті Василькові на Київщині, де професійно займався виготовленням меблів.

У травні 2025 року Володимир прийняв вольове рішення і пішов добровольцем на захист Батьківщини. Він обрав непростий і відповідальний шлях — службу у підрозділі ударних безпілотних авіаційних комплексів. Як командир екіпажу штурмового спеціалізованого батальйону (військова частина А1619), він застосовував свій професіоналізм для захисту українського неба та спокою рідної землі.

Рідні та друзі згадують Володимира як людину надзвичайної скромності та виваженості. Він був небагатослівним і ніколи не хизувався своїми військовими здобутками. Навіть найближчі, зокрема мама, не знали про його відповідальну посаду командира — він оберігав їхній спокій, залишаючи військові труднощі при собі. Володимиру було лише 38 років. У нього залишилася мати та цивільна дружина.

Життя солдата обірвалося у лікарні міста Васильків 23 грудня 2025 року. Попри зусилля медиків, врятувати захисника не вдалося.

Менська міська рада, депутатський корпус та виконавчий комітет висловлюють глибокі співчуття матері Володимира, його родині та близьким. Втрата сина — це невимовний біль, який неможливо втамувати словами. Громада розділяє цей тяжкий смуток разом із вами.

Поховали Володимира Лавриненка у Мені на центральному кладовищі з військовими почестями.

Анатолій Миколайович Семеренко народився 21 лютого 1988 року у селі Халимонове. Навчався в школі села Красилівка на Бахмаччині.

Створивши власну сім'ю, проживав у Чернігові. "Казав, що це було його найулюбленіше місто в Україні", — згадує дружина Анатолія Наталія. Часто їздив до Польщі працювати будівельником.

9 березня 2022 року пішов добровольцем захищати Батьківщину, хоча військового досвіду не мав — строкову службу не проходив за станом здоров'я.

Разом із побратимами обороняв Чернігів. Потім воював на різних напрямках: Донецький, Курський , Запорізький, Сумський. Був командиром міномета Першої важкої механізованої бригади, служив у званні молодшого сержанта. Мав позивний "Сем".

Загинув Анатолій Семеренко 16 грудня 2025 року, разом із двома побратимами, під час виконання бойового завдання на Сумщині.

"«Я своїх хлопців не покину» — так говорив він про побратимів, яких дуже поважав. Завжди посміхався, мав спокійний характер, у нього було багато друзів. Він був доброю, щирою, відкритою людиною", — згадують про Анатолія його рідні.

Попрощалися та поховали захисника у Чернігові на кладовищі "Яцево". У нього залишилась дружина, 13-річна донька Анастасія і мати.