Загиблі герої Чернігівщини: Сердюк Ігор. Власенко Григорій. Дудник Богдан

Ігор Анатолійович Сердюк народився 22 липня 1992 року в Ічні. Навчався у місцевій школі №3. Навчався добре, дуже любив силовий спорт. Після закінчення 11 класів школи Ігор вступив на навчання до Чернігівського професійного будівельного ліцею, де здобув професію муляра.

Потім навчався в Прилуцькому гідромеліоративному технікумі. Брав участь у змаганнях з важкої атлетики, займав призові місця та отримував багато нагород.

"У Ігора були проблеми із серцем, і він вирішив змінити підхід до харчування — став вегетаріанцем. Також близько року практикував сироїдіння", — згадують про чоловіка у громаді.

Згодом почав займатися легкою атлетикою. Брав участь у марафоні "Забіг під каштанами" в Києві.

З початком повномасштабного вторгнення Ігор був першим, хто вступив до лав територіальної оборони.

"Возив хліб із Прилук в кінці лютого 2022-го. Дивом вдалося уникнути зіткнення з ворожою колоною на шляху, а вже наступного дня під Ольшаною були розстріляні автомобілі мирних жителів".

Вже в червні Ігор вступив до лав Збройних Сил України. Спочатку — навчався в Житомирі, потім була 25-та десантно-штурмова, де отримав звання старшого солдата. Прослуживши там понад рік і зазнавши кількох поранень, Ігор перевівся до 1 відділу Прилуцького РТЦК та СП.

У 2023 році Ігор вирішив поповнити ряди Третьої штурмової бригади, але командування направило його до новоствореного підрозділу в Чернігові, що займався розвідкою та безпілотниками.

У 2024 році Ігор Сердюк таки долучився до Третьої штурмової бригади. Через деякий час він отримав звання сержанта.

"Навіть на фронті, у надважких умовах, він не зрадив своїм принципам і продовжував бути вегетаріанцем — вимінював у хлопців тушонку на горішки та шоколад. Навіть позивний мав «Веган»", — згадують про Ігоря у громаді.

Мав нагороди: медаль "За поранення", медаль "Ветеран війни", був нагороджений нагрудним знаком "Бойовий піхотинець".

5 червня 2025 року вночі Ігор написав мамі повідомлення:

"Заходимо на позиції, не хвилюйся, все буде добре. Не буду на зв'язку 10-14 днів. Я вас люблю".

У той же день Ігор загинув.

Сім місяців бійця вважали зниклим безвісти, але 11 грудня 2025 року прийшло сповіщення про те, що сержант Сердюк Ігор Анатолійович, командир 1 штурмового відділення, 2 штурмового взводу, 1 штурмової роти, 2 штурмового батальйону загинув 5 червня 2025 року біля села Новомихайлівка Краматорського району Донецької області.

Поховали воїна в Ічні.

У нього залишилися дружина, 4-річна донечка, батьки, брати.

Григорій Григорович Власенко народився 12 липня 1969 року в селі Дніпровське.

Воював на посаді заступника командира бойової машини навідником-оператором 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону.

56-річний Григорій Власенко, ексдепутат Чернігівської районної ради, загинув, виконуючи бойове завдання. Із вересня 2022 року він воював добровольцем у 72 механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, пройшов Донеччину та Херсонщину, останні місяці служив на Харківщині.

5 грудня 2025 року в районі села Ізбицьке, Чугуївського району Харківської області. вивозячи поранених з поля бою, Власенко загинув внаслідок удару ворожого дрона разом із побратимом Петром Пінчуком. У середині листопада його нагородили нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».

Прощання відбулося 12 грудня в Катерининській церкві Чернігова. Поховали захисника в селі Дніпровське. У нього залишилися донька, син, онук і родина.