Загиблі герої Чернігівщини: Власюк Віктор. Попович Микола. Кулак Андрій

Віктор Власюк народився 22 липня 1997 року в селі Грем’яч, що у Новгород-Сіверському районі.

Після закінчення школи переїхав до Чернігова, де здобув дві освіти. Одну — у галузі комп'ютерних технологій, другу — у галузі кулінарії.

У 2019 році почав проходити строкову службу у 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді, підписав контракт і залишився у ЗСУ.

Повномасштабне вторгнення РФ Віктор зустрів на Донеччині у складі Командування об'єднаних сил.

"Ризикуючи своїм життям він виконував бойові завдання у найгар'ячіших точках. Пройшов Лисичанськ та Бахмут, Часів Яр та Попасну. Віктор дуже швидко пройшов від рядового кулеметника до старшого групи розвідки — висококваліфікованого фахівця військової справи. Встановлене та налаштоване Віктором складне технічне обладнання дозволило зупинити сотні російських штурмів, знищити купу техніки та особового складу РФ. Його служба берегла життя українських воїнів".

Віктор був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача "Золотий хрест", став повним кавалером відзнаки Командувача об'єднаних сил " За службу та звитягу". Також отримав нагрудний знак "Козацький хрест" та багато інших відзнак.

"Віктор був вірним та відданим другом, швидко завойовував довіру у командирів та повагу у побратимів. Він був щирою людиною".

У мирному житті Віктор любив подорожувати, любив Карпати. Влітку 2026 року планував побачити Альпи та підкорити Монблан.

Віктор загинув на Донеччині 4 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання біля Новоандріївки, Краматорського району. Поховали чоловіка на кладовищі в Ялівщині.

Загинув Захисник України — Микола Миколайович Попович (28.06.1996 – 16.12.2025).

Микола загинув, виконуючи бойове завдання, в районі н.п. Нова Січ, Сумського району, Сумської області, захищаючи рідну землю, свободу та майбутнє України.

Він був справжнім Патріотом, мужнім воїном, вірним сином свого народу. Не ховаючись за спинами інших, Микола став на захист Батьківщини у найважчий для неї час. Його шлях — це шлях честі, відваги та самопожертви. Він віддав найдорожче — своє життя, щоб ми мали шанс жити під мирним небом.

Микола був не лише воїном — він був людиною з добрим серцем, щирою душею, світлими мріями та планами на майбутнє. Він мав люблячу родину, друзів, близьких, які чекали, вірили та молилися…

Кулак Андрій Вікторович народився у місті Шостка, проте усе його дитинство та життя були тісно пов’язані із селом Горбове, яке стало для нього рідним. Тут він закінчив Горбівську середню школу. Після навчання пройшов курси трактористів та працював за фахом. Останнім часом не працював.

Відданість рідній землі та Україні супроводжувала його все життя. Андрій став на оборону нашої країни та виконував бойові завдання на сході України. Він завжди підтримував побратимів, не уникав ризику і залишався вірним військовій присязі.

Під час виконання бойового завдання Андрій виявив мужність і стійкість, віддавши життя за свободу та незалежність України. Його загибель — непоправна втрата для родини, близьких, друзів та всієї громади.