Цікава історія: бібліотечне життя Чернігівщини

1 серпня 1895 р. Чернігівська міська дума ухвалила рішення передати кам'яний будинок по вул. Гончій, 5 для створення громадської бібліотеки. Але вже станом на 1901 р. книгозбірня розташовувалася по вул. Бульварній, 27 (нині це вул. Преображенська). У 1908 р. міська бібліотека переїхала на приватну квартиру — у будинок по вул. Єлецькій.

23 березня 1910 р. Чернігівська дума нарешті ухвалила рішення надати громадській бібліотеці частину верхнього поверху будинку ломбарду на вул. Олександрівській (нині це вул. Княжа), де була квартира завідувача цього закладу І. Дзвонкевича. Той погодився поступитися квартирою. А вже в 1911-му бібліотека займала приміщення у будівлі по вул. Всеволодській (де і міський ломбард). Тут бібліотека працювала аж до 1919 р.

Бібліотека була важливим інструментом пропаганди та політичного виховання. Книжковий фонд формувався з урахуванням ідеологічних засад. Радянська політика передбачала участь бібліотек у ліквідації неписьменності, політичному вихованні та поширенні радянської ідеології. Тож масове створення нових публічних бібліотек у містах і селах відповідало концепції «культпросвіти». 

Тоді відбулася націоналізація приватних книгозбірень, значну увагу приділяли формуванню читацьких колективів для поширення пропагандистських видань. 

У січні 1919-го функціонування громадської бібліотеки призупинилося. З остаточною ліквідацією місцевого самоврядування та встановленням радянської влади всі просвітницькі заклади були переведені до системи Наросвіти. Тож громадська бібліотека повністю перейшла на державне утримання. Книжковий фонд складався з видань націоналізованих бібліотек.

6 червня 1919 р. громадську бібліотеку знову відкрили. 22 вересня вона отримала ордер № 219 для переїзду у двоповерховий кам'яний будинок по вул. Всеволодській, що належав місту, і де під неї було виділено три кімнати. Цього ж року бібліотечна секція Губнаросвіти ухвалила рішення про організацію Центральної зразкової губернської бібліотеки. 

Це була найбільша у Чернігові бібліотека, фонд якої налічував близько 19 тис. томів. У різний час вона мала назву: Губернська, Центральна міська, Центральна окружна. Серед її відвідувачів переважали робітники та службовці. 

27 жовтня 1920 р. колегія Губнаросвіти постановила віддати під бібліотеку кам'яну будівлю колишньої гімназії Заостровської (до речі, ця споруда збереглася на пр. Перемоги). За рішенням колегії Чернігівської губполітосвіти з 26 липня 1921 р. книгозбірня стала називатися Центральною бібліотекою, що мала виконувати функції губернської, та розміщувалась по вул. Богоявленській у колишньому будинку Алфьорова.

З приходом до влади радянське керівництво надавало великого значення друкованому слову як засобу популяризації радянських ідей. Відтак, воно прагнуло долучити якнайбільше городян до лав читачів «правильної» літератури, що відповідала принципам  радянської ідеології. Тож у 20-х рр. ХХ ст. у Чернігові функціонували центральна міська, дитяча, дві районні бібліотеки та бібліотеки при освітніх закладах. 

21 лютого 1922 р. у приміщенні центральної бібліотеки сталася пожежа в одній із кімнат, що не завдало значних збитків. Більше шкоди фондам завдавали чистки фондів від «ідеологічно шкідливих і непотрібних видань» (у 1923, 1926, 1929 рр.), які здійснювали представники Головполітпросвіти. Водночас фонди весь час поповнювали новою “правильною” літературою. 

У 1922 р. Чернігівський міській бібліотеці присвоїли ім’я В. Короленка. У першій третині 1920-х рр. тут діяв лише абонемент. З 1923 р. відбулось розширення завдяки створенню відділів літератури для дітей, читальні, консультаційного відділу та архіву для наукової роботи з історії. У цей час абонементом користувалися 1200 чернігівців. Це приблизно 4 % загальної кількості містян. 

До кінця 1920-х рр. книжковий фонд бібліотеки значно поповнився і перевищував 20 тис. книг. Крім того, відбулося перегрупування відділів. З'явилися відділ журналів та антирелігійний відділ, що був одним з найбільших. Бібліотеку тоді відвідували як дорослі, так і молодь (чернігівці віком 16-23 років). 

У 1920-х рр. становище бібліотеки було доволі скрутним: через брак площі та полиць чимало книг були складені докупи на підлозі, знайти необхідну книгу було важко, кімната читального залу була замалою. Втім, проведення агітаційної роботи, лекцій, контроль з боку профспілкових організацій сприяли розширенню кола відвідувачів. Якщо у першій третині 1920-х рр. до бібліотеки щодня приходило в середньому 50 осіб, то наприкінці 1920-х їхня чисельність зросла втричі. 

Дитяча бібліотека розпочала свою діяльність 5 травня 1898 р. як дитячий відділ, виділений із загальної читальні Чернігівської громадської бібліотеки за рішенням загальних зборів «подписчиков» бібліотеки від 21 грудня 1897 р. Дитячий відділ обслуговував дітей найбідніших прошарків міста, проте за розпорядженням губернатора за 27 місяців 20 серпня 1900 р. був закритий. Завдяки зусиллям правління громадської бібліотеки у 1901 р. відділ поновив свою діяльність і працював протягом 1901-1904 рр. Вже в газеті  «Наші дні» за 9 січня 1905 р. надрукована інформація про виступ видатного письменника, громадського діяча М.М. Коцюбинського на зборах членів громадської бібліотеки, який виступив на захист дитячої бібліотеки.

Протягом 1905-1919 рр. дитячий відділ декілька разів відкривали і закривали згідно з наказами влади, а в 1919 р. дитячій бібліотеці виділили окреме приміщення по вул. Бульварній, потім – по вул. Святославській. Перша завідувачка бібліотеки – Гозенпуд Олена Абрамівна. Фонд бібліотеки становив понад 2000 книг, щоденно її відвідували до 85 дітей. З 1922 р. бібліотеку очолила  Щелкановцева Любов Іванівна, фонд бібліотеки збільшився до 3 тис. книг. З 1923 р. дитяча бібліотека працює за новою адресою –  вул. Советская,12. Має близько 300 підписчиків, читачів - і учнів, і дошкільнят. Фонд бібліотеки майже 3 тис. книг, в т.ч. іноземних 300 прим.

Самостійна дитяча бібліотека наприкінці 20-х років знову увійшла до складу центральної міської бібліотеки і працювала як дитячий відділ до 1934 року в складі громадської, потім центральної бібліотеки (тепер ОУНБ ім.В.Г.Короленка).

За наказом Наркомосу УРСР «Про розгортання бібліотечної роботи з дітьми в УРСР» п.4 від 5 липня 1934 року Чернігівське облвно організувало в м. Чернігові центральну бібліотеку для дітей та юнацтва з консультаційно-методичним бюро в питаннях дитячого читання, яким і стала дитяча бібліотека, і в новому статусі в підпорядкуванні облвно вона продовжувала працювати в приміщенні бібліотеки ім. Короленка вже з фондом 17 тис. прим. книг. У грудні 1937 р. вже як обласна бібліотека для дітей та юнацтва отримала окреме приміщення у новому чотириповерховому будинку вчителя.

На початку Другої світової війни під час бомбардування міста бібліотека і фонди майже повністю згоріли, а поновила свою діяльність лише в листопаді 1945 р. вже по вул. Пушкіна, 25, завдяки небайдужим чернігівцям, які збирали для неї книги. В 1949 р. бібліотеці присвоєне ім’я радянського письменника Миколи Островського, а 20 липня 2016 р. відповідно із законодавством України про декомунізацію рішенням Чернігівської обласної ради № 42/VII ім’я Миколи Островського вилучено з назви бібліотеки.

На околицях міста діяли дві районні бібліотеки. Одна з них — у мікрорайоні Лісковица, де серед користувачів переважали дорослі, друга – на тодішній вул. Леніна (сучасна вул. Гонча), що мала в основному дитячу аудиторію.

У 1920-х рр. у місті діяли бібліотеки при освітніх закладах та організаціях. Книжкові фонди поповнювали за рахунок передачі до бібліотек книг з губернського відділу народної освіти. На базі Чернігівського інституту народної освіти (ділі – ЧІНО) діяли читальня, бібліотека та музей. 

У 1923 р. бібліотека ЧІНО займала три кімнати. В 1926 р. в її фондах було близько 10 тис. томів, а до кінця 1920-х рр. чисельність друкованих видань суттєво збільшилася за рахунок придбання та обміну між інститутами. Сюди надійшли також фонди ліквідованих Остерського та Городнянського педагогічних технікумів. 

Щодня цю бібліотеку відвідувало в середньому 20-25 осіб. У 1926 р. її перевели у нове приміщення на тодішній вул. К. Маркса (сучасна вул. Преображенська). Окрім бібліотеки, була і читальня. 

Для залучення якнайбільшої кількості населення у Чернігові почали організовувати пересувні бібліотеки, що набули поширення вже у 1930-х рр. Частина з них діяли для обслуговування робітників, що працювали на підприємствах та при житлокоопах «для відсталих верств пролетаріату» (ймовірно, мова йде про дружин робітників і хатніх робітниць).

З 1 січня 1934 р., згідно з наказом № 208 Наркомату освіти УСРР, датованим 1 грудня 1933 р., Центральна міська бібліотека набула статус Чернігівської державної обласної бібліотеки. На початку 1930-х р. у фонді бібліотеки зберігалось приблизно 100 тис. примірників. Тут працювало 8 осіб, а кількість читачів — майже 2500 осіб. У 1935 р. президія міськради ухвалила рішення виділити бібліотеці помешкання по вул. Радянській, 31 (тепер це сучасна вул. Шевченка). 

27 травня 1941 р. президія Чернігівського облвиконкому ухвалила рішення передати обласній бібліотеці більший за площею будинок на тодішній площі ім. Куйбишева (нині це – Красна площа), 15 (ця будівля не збереглася).

Згідно з наказом Наркомосу УРСР від 5 липня 1934 р., Чернігівський обласний відділ народної освіти організував на базі дитячого відділу окрему центральну бібліотеку для дітей та юнацтва. В новому статусі дитяча бібліотека працювала в приміщенні обласної бібліотеки, її фонд становив 17 тисяч примірників. У грудні 1937 р. ця бібліотека отримала окреме приміщення у новому чотирьохповерховому будинку вчителя за адресою: вул. К. Маркса, 2.

У ніч з 23 на 24 серпня 1941 р. будівля Чернігівської державної обласної бібліотеки була зруйнована під час бомбардування ворожою авіацією. У вогні загинули фонди, де зберігалось 216 тис. примірників видань, та майно бібліотеки. 

У період нацистської окупації в 1941-1943 рр. бібліотека діяла як Центральна міська, зосередивши у своїх фондах 148 тис. примірників видань, звезених з різних книгосховищ Чернігова. Ця діяльність була формальною, оскільки читачів майже не було, працівники бібліотеки займалися здебільшого опрацюванням звезеної літератури.

До початку визвольних боїв за Чернігів у вересні 1943 р. бібліотека містилась на вул. С. Петлюри, 5. У липні 1942 р. ремонтно-будівельна контора відремонтувала будинок для бібліотеки на розі вул. С. Петлюри та вул. Бульварної, 26. Відступаючи з міста, німці знищили майно і фонд бібліотеки, підпаливши її з середини.

Подальша історія бібліотечного життя пов’язана з відбудовою Чернігова та іншим історичним періодом. 

Джерело