Цікава історія: аеродроми Чернігівщини
А вже за два роки — 16 травня 1913 р. — відбувся перший переліт із Києва до Чернігова, що здійснив підпоручик В. Соколов разом із механіком А. Пучковим. Так розпочиналося авіаційне сполучення на Чернігівщині. Серед перших авіаторів тієї доби були й вихідці з Чернігівщини, зокрема, уродженець села Домашлин Чернігівської губернії Харитон Славоросов.
Початком історії чернігівського аеропорту можна вважати 1937 р., коли в районі села Халявин на ґрунтову ділянку сіли два літаки По-2, керовані пілотами Любицьким і Ходолєєвим. І аеропорт, і літаки підпорядковувались Київському авіазагону й постійно здійснювали поштові та санітарні рейси територією нашої області. Однак прийшла Друга Світова війна. І тільки після звільнення Чернігова від нацистів роботу цивільного аеропорту відновили.
Першим грунтовим аеродромом у Чернігові, обладнаним для цивільної авіації, став аеропорт «Количівка». Вже 6 травня 1944 р. крилаті листоноші розпочали повітряні рейси з аеропорту, що базувався в селі Количівка, а з 1946 р. відкрилось пасажирське авіасполучення. У 1948 р. в Чернігові запрацювала станція санітарної авіації. Сюди надходили заявки на термінову доставку лікарів для тяжкохворих, які потребували термінової допомоги. Впродовж 1948-1950 рр. літаки санавіації зробили 550 рейсів, лікарі виконали близько 100 операцій, проконсультовали понад 3000 хворих.
Газета «Деснянська правда» від 2 серпня 1953 р. писала: «За перше півріччя 1953 р. літаками чернігівської авіаланки перевезено десятки тонн пошти й вантажів. У районні центри області, столицю радянської України місто Київ доставлено сотні пасажирів. Пілоти санітарної авіації зробили 205 вильотів».
З цього аеродрому впродовж 1950-х і до початку 1980-х р. здійснювались прямі та транзитні рейси малої авіації (Ан-2, Ан-24, Як-40) переважно в найближчі до Чернігова обласні центри. Пасажири спочатку добирались до села Количівки самостійно, але з часом від нового будинку міського агентства «Аерофлот» стали ходити спеціальні автобуси за маршрутом «Чернігів-аеропорт». Однак реєстрація все одно проходила в маленькому одноповерховому приміщенні аеропорту «Количівка». Треба ще згадати, що в ньому працював і гарненький буфет.
З аеродрому здійснювались також польоти сільськогосподарської авіації по області. Через перетин повітряних трас цивільних літаків з військовим аеродромом у цілях безпеки польотами керував військовий авіадиспетчер зі свого командного пункту.
Слабким місцем цього аеродрому залишалася грунтова злітно-посадкова смуга. Рейси Ан-24Б і Ан-24РВ з Москви в бездоріжжя приймав військовий аеродром Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, пасажирів садили в автобус, що подається до трапу літака, і везли без зупинок до будівлі агентства «Аерофлот» у центрі Чернігова.
«Чернігівське агентство повітряних сполучень» було створено у 1965 р. на базі Чернігівської авіаескадрильї Київського об'єднаного авіазагону. З 1980 р. агентство було розташоване у новому спеціалізованому приміщенні на вул. Леніна в будинку № 65 (це сучасний пр. Миру).
Воно підпорядковувалося «Чернігівському об'єднаному авіазагону» та здійснювало продаж авіаквитків на літаки Чернігівського аеропорту, бронювало місця для вильоту з інших аеропортів. У 1986 р. агентство було підключено до київської автоматизованої системи продажу квитків «Сирена».
На теренах Чернігівщини в 1950-60-тих роках минулого століття були відбудовані аеропорти практично у всіх великих районних центрах. Розквіт чернігівської авіації припадає саме на 1970-80-ті рр.
Незважаючи на те, що ціна квитка на літак була вище, аніж на потяг (в два рази), цією можливістю можна було скористатися. Так, наприклад, квиток на Ан-24 або Як-40 до Сімферополя коштував 28 руб., а на потяг — 14 руб. Однак переліт з Чернігова до Сімферополя тривав всього близько 2 годин, а потяг «Рига-Сімферополь» з Чернігова йшов до кінцевої станції цілу добу.
У 1970-х інтенсивність роботи аеропорту «Количівка» була настільки високою, що вже в 1974 р. постало питання про будівництво нового великого аеропорту біля села Шестовица. В цей же час чисельність населення обласного центру швидко зростала, старий аеропорт вже не міг забезпечити належного обсягу перевезень. Окрім цього, через грунтову полосу рейси часто скасовували чи затримували. Тож питання щодо будівництва нового більш сучасного аеропорту вирішилось позитивно.
У 80-х роках XX ст. був побудований новий аеропорт у Шестовиці. Він розташовувався за 18,5 км від центру міста Чернігів і за 3,5 км від центру села Шестовиця. Адреса підприємства була такою: Чернігів-12, аеропорт. Аеродром в Шестовиці мав сучасну тверду злітну смугу, сучасний аеровокзал. Його почали використовувати в жовтні 1986 р.
Аеропорт приймав літаки Ан-24 та Як-40. Довжина злітно-посадкової смуги дорівнювала 2170 м. В аеропорту базувались власні літаки та вертольоти Ан-2, Мі-2.
Про жваве авіаційне життя Чернігова свідчать красномовні цифри, оприлюднені обласним управлінням статистики в 1988 р. Чернігів з’єднують повітряні лінії з великими містами України, РСФСР, Білорусі, зокрема, з Москвою, Мінськом, Сімферополем, Тулою, Одесою, Полтавою. До послуг пасажирів – повітряні лайнери Як-40, Ан-24. Ан-2. Ціни помірні. Так, квиток до Москви коштує 18 руб., Полтави – 13 руб., Брянська – 11 руб., Семенівки та Прилук – 5 руб.
Першим «впав» аеродром у Количівці – польоти сільгоспавіації стали дорогими, а санітарну авіацію «пересадили» на автотранспорт.
Аеропорт «Шестовица» функціонував аж до 1994 р., з нього здійснювали рейси як у межах України – до Львова, Одеси, Донецька, Криму – так і міжнародні. Однак і в хороші часи цей аеропорт використовували лише на половину його можливостей.
Буремні 90-ті – це часи руйнування чернігівської авіації. У середині 1990-х авіапідприємство залишилось без роботи, а в 2002 р. ДП «Аеропорт Чернігів» було ліквідовано. До речі, увесь майновий комплекс аеропорту київська фірма «Аділон» викупила всього за 300 тис. грн.
Так безславно й навіть трагічно закінчилась історія цивільної авіації нашого краю. Десятки висококваліфікованих спеціалістів льотної справи залишились без роботи…
До слова, варто згадати унікальне художнє оформлення будівель аеропорту, а саме - мозаїки Володимира Зінченка, що прикрасили фасад аеропорту. Володимир Зінченко – уродженець Чернігівщини, член Національної спілки художників України, заслужений діяч мистецтв. Його вісім панно на історичну тематику на фронтальних стінах аеропорту стали цінними зразками українського монументального мистецтва. Над ними працювала ціла команда українських художників.
Зазначу також, що до початку подій 2022 р. звучали думки про можливе відродження аеропорту в Шестовиці та прийом чартерних рейсів. Під час наступу російських військ у лютому 2022 р. Чернігівщина як прикордонна з Росією область стала постійною мішенню для обстрілів. Під час атак 28.02.2022. артилерія знищила будівлю аеропорту, а разом з нею – шість із восьми унікальних мозаїчних панно. Разом зі спорудою були зруйновані керамічні панно та гіпсові рельєфи всередині приміщення, створені іншими чернігівськими митцями. Наразі навряд чи можливо демонтувати вцілілі частини цих неповторних творів монументального мистецтва. Вочевидь, вони втрачені назавжди.
Коментарі
Дописати коментар