Загиблі герої Чернігівщини: Шаповал Андрій. Висоцький Олексій. Шудра Артем

Андрій Шаповал народився 4 січня 1989 року. У 2006 році закінчив 11 класів Шабалинівської школи. Навчався в технікумі у столиці. Згодом переїхав до Чернігова, де створив родину – разом із дружиною виховував двох синів.

Андрій був людиною світлого серця: люблячим сином, скромним, вихованим, працьовитим, товариським, майстром на всі руки. І водночас – відданим сином своєї держави.

До захисту України Андрій став ще у 2015 році, під час проведення АТО. Після року служби повернувся додому, але 4 січня 2023 року знову став до лав оборонців – цього разу, щоб стримувати повномасштабний наступ російських військ.

Служив у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді у званні сержанта, на посаді командира відділення. Побратими знали його під позивним «Шрам».

Згодом родина отримала звістку, що 14 жовтня 2023 року поблизу села Вербове на Запоріжжі Андрій зник безвісти.

Цілих два роки, один місяць і дванадцять днів земляки, рідні та побратими до останнього вірили й чекали на його повернення.

Але, на жаль, 26 листопада 2025 року підтвердилася найстрашніша звістка – життя нашого Героя було обірване ворогом.

За мужність і відданість Батьківщині Андрій був нагороджений відзнакою Міністра оборони України «Хрест Десантно-штурмових військ» (17 листопада 2023 року).

У воїна залишилися батьки, дружина, двоє синів, брат і сестра.

27 листопада 2025 року в бою за Україну загинув уродженець села Шабалинів ВИСОЦЬКИЙ Олексій Олександрович.

Олексій був однокласником і близьким другом Андрія Шаповала, про загибель якого ми розповідали тут зовсім нещодавно. Дві чисті, віддані, хоробрі душі – два побратими, яких забрав ворог…

Олексій народився 28 травня 1989 року в Шабалинові. Закінчив місцеву школу у 2006-му. Учителі згадують його з теплом: спокійний, врівноважений, надзвичайно товариський і здібний хлопець, який завжди підтримував інших і подавав приклад сумлінністю.

Після школи вступив до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту, який закінчив у 2007 році.

У 2011-му створив родину, жив у Чернігові. Разом із дружиною Іриною виховував двох синів. Був люблячим чоловіком, турботливим татом, відданим сином та людиною, яка не забувала свого коріння: часто приїздив до батьків у рідне село, допомагав, підтримував, був опорою для своєї родини.

16 січня 2025 року Олексій став до лав захисників України. Служив у 1-му окремому штурмовому батальйоні ім. Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».

Разом із побратимами він стояв на найважчих ділянках фронту, гідно й мужньо виконуючи свій військовий обов’язок.

На жаль, 27 листопада 2025 року наш захисник загинув у місті Білицьке Покровського району на Донеччині.

У нього залишилися дружина, двоє синів та сестра.

Шудра Артем Олександрович народився 06 лютого 1994 року в селі Лемеші Чернігівського району Чернігівської області. Тут він зростав, навчався в Лемешівській ЗОШ 1-3 ступенів.

Після школи відразу вступив до Національного університету «Чернігівська політехніка».

Останнім часом Артем Олександрович працював на заправці ОККО в місті Київ.

В липні 2025 року, був призваний на військову службу за мобілізацією Броварським РТЦК та СП Київської області та пішов захищати рідну землю від ворожої агресії.

Під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку життя Героя обірвалось в боротьбі за свободу кожного з нас.

Вдома на солдата чекали: мати, сестра, брат та вітчим.