Скорботні жнива війни: Веременко Юрій. Грищенко Олександр. Антонов Костянтин

Юрій Веременко народився 1 січня 1980 року в Носівці. Закінчив міську школу №5. Професійну освіту автомеханіка отримав у ПТУ Ніжина. Працював у приватній компанії, займався обслуговуванням заправних станцій по всій Україні.

Із 24 лютого 2022 року Юрій став на захист України в лавах 1-ї танкової бригади, в механізованому батальйоні. Спершу він разом із побратимами боронив рідний Чернігів, потім пройшов дорогами війни на сході нашої держави.

У боях на Авдіївському напрямку отримав серйозне поранення, нагадуванням про це назавжди лишилися осколки в тілі захисника.

Після реабілітації воїн знову повернувся на Донеччину. Знову запеклі бої, знову поранення і тривала реабілітація. Однак цього разу стан здоров’я не дозволив продовжувати службу.

Минулого року Юрій повернувся до цивільного життя, на колишню роботу.

Однак перебуваючи в черговому робочому відрядженні 15 грудня в результаті дорожньо-транспортної пригоди Юрій Веременко отримав травми, несумісні з життям.

Олександр Віталійович Грищенко народився 20 січня 1991 року в місті Горлівка Донецької обл. У 1993 році сім’я переїхала до Куликівки. З 1 по 9 клас навчався в Куликівській загальноосвітній школі. Після чого вступив до Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької (завершив навчання в 2011 році) на відділ духових інструментів.

Ще з дитячих років активно брав участь в житті музичної школи та художній самодіяльності при будинку культури під керівництвом Срібного Віктора Михайловича. Був одним із перших учасників самодіяльного духового оркестру (при будинку культури).

У жовтні 2011 року був призваний на строкову військову службу (м.Харків). 27.09.2012 отримав звання старший солдат.

20 грудня 2021 року підписує контракт та долучається до лав ЗСУ.

З початку повномасштабного вторгнення захищав Чернігівщину, далі Донеччину. У вересні 2022 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час обслуговування танку отримав бойову травму.

Далі тривав період лікування та реабілітації. Внаслідок поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини, йому було встановлено 3 групу інвалідності.

Мав статус УБД.

На початку 2025 року пройшов навчання за програмою підготовки «Суміщений курс підготовки командира танка» та став інструктором навчального курсу (колективної підготовки) школи танкістів.

Помер 15 грудня 2025 року в дорозі на службу на Краматорський напрямок внаслідок гострої серцевої недостатності.