Загиблі герої Чернігівщини: Манзюк Сергій. Кобель Антон. Шестак Сергій

Манзюк Сергій Анатолійович народився 20 червня 1987 року в селі Сиберіж Чернігівського району Чернігівської області. У 2004 році закінчив Олешнянську ЗОШ I-III ступенів ім. С. Русової. У 2005 році Чернігівське вище професійне училище № 15. У 2006-2007 роках проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. З початком війни у 2014 році був мобілізований і воював з 2015 по 2016 роки. З 2017 року служив за контрактом у Збройних Силах України. Сержант, командир танку танкового взводу роти танкового батальйону військової частини А1815. Внаслідок обстрілу позицій підрозділу в с. Малинівка Запорізької області отримав поранення, від яких помер 16 травня 2022 року у військовому шпиталі м. Дніпро. Похований 20 травня 2022 року на кладовищі села Олександрівка (Ріпкинського) Чернігівського району.

Кобель Антон Богданович народився 22 червня 1982 року в с. Новоаганськ російської федерації.

Навчався в середній школі №18 м. Чернігова. Вищу освіту здобував у Військовому інституті Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Протягом 2004-2007 рр. проходив службу в Збройних Силах України.

24 лютого 2022 року долучився до оборони м. Чернігова у лавах місцевої територіальної оборони.

Загинув 3 березня 2022 року внаслідок російського масованого авіаційного удару.

Похований на кладовищі «Ялівщина» у м. Чернігові.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 7 листопада 2023 року № 716 нагороджений медаллю «За оборону Чернігова» (посмертно).

Шестак Сергій Віталійович народився 22 червня 1988 року на Чернігівщині. 

«Народився він у звичайній сільській родині, його батьки працювали в нашому радгоспі. Він був третьою дитиною – третім сином у сім’ї. З дитинства цей хлопчина захоплювався футболом, він постійно набивав м’яч ногою. Ходив до школи, доволі такий доброзичливий, спокійний, гарний, завжди міг прийти на допомогу. Його доля так склалася, що після навчання в коледжі будівничому поїхав працювати до Києва, там його було призвано до армії. Потім він повернувся до нас – у рідне село, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною, сформували вони таку гарну, прекрасну сім’ю. Дуже гарна сім’я була. Через рік вирішили переїхати до Золотоноші і там продовжували свій життєвий шлях у вигляді сім’ї. У їхній родині народилася донечка Мілана», — Інна Борисенко, староста Новошляхівського старостинського округу Кіптівської громади.

Під час повномасштабного вторгнення чоловік став на захист України.

«На місцевому рівні він брав активну участь у наших місцевих змаганнях. І розвиваючись у цьому напрямі, він продовжує своє таке хобі на території Черкащини: спочатку на районному рівні, потім на рівні області, потім на всеукраїнському рівні він здобуває собі таку славу. Він був нападником у команді. Дуже багато мав різних відзнак. У нас на території громади наш відділ культури, молоді та спорту, започаткував турнір на його честь», — Інна Борисенко, староста Новошляхівського старостинського округу Кіптівської громади.

Останні роки життя мешкав у м. Черкаси.

Один із лідерів аматорського футбольного клубу «Черкаські козаки». Під час російсько-української війни — військовослужбовець Збройних Сил України.

Загинув 18 березня 2022 року в бою під Волновахою на Донеччині. Залишились дружина і маленька донька.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.