Загиблі герої Чернігівщини: Тишевський Тарас. Мулєванов Михайло. Супрун Віктор

Тишевський Тарас Анатолійович народився 5 червня 1986 року в селі Даничі Ріпкинського району. У 2002 році закінчив Даницьку загальноосвітню школу, у 2003 році - Ріпкинську загальноосвітню школу, а у 2006 році - Чернігівський державний механіко-технологічний технікум. Ніс службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. У 2016 році долучився до Збройних Сил України. Старший солдат 134-го батальйону охорони і забезпечення ОК "Північ". Загинув 9 березня 2022 року при обороні Чернігова біля села Новоселівка Киселівської громади Чернігівського району. Похований 12 березня 2022 року в Чернігові. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 червня 2023 року № 350 нагороджений медаллю «За оборону Чернігова» (посмертно).

МУЛЄВАНОВ Михайло народився 5 червня 1979 року в м. Чернігові.

У 1994 р. закінчив Чернігівську середню загальноосвітню школу №7, у 1997 р.Чернігівське вище професійне училище № 15. Проходив строкову військову службу.

З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України долучився до лав територіальної оборони Чернігова на посаді номера обслуги мінометного взводу.

Загинув 25 березня 2022 року під час виконання бойового завдання з оборони Чернігова. Похований у м. Чернігові.

Супрун Віктор Васильович народився в багатодітній родині в селі Дрімайлівка, 05 червня 1968 року.  Біографія Віктора схожа на біографії мільйонів його ровесників. Безтурботні роки сільського дитинства, здобуття освіти в школі, училищі, далі служба в радянській армії, одруження, діти, робота на підприємствах колишнього району.  З початку повномасштабного вторгнення рф до України Віктор Васильович мобілізований до лав ЗСУ. З 2022 по 2023 рік проходить службу у званні старшого солдата інженерного відділення В/Ч А 4787. У лютому-березні 2022-го захищав Чернігів, а далі різні населені пункти північних і східних кордонів країни. 27 травня земне життя Віктора Васильовича зупинилося. Поховали воїна у рідній Дрімайлівці поряд з могилами батьків.