Загиблі герої Чернігівщини: Гутник Андрій. Стародуб Микола. Крук Павло

ГУТНИК Андрій Михайлович народився 24 червня 1988 року в смт Гончарівському. У 1995 році пішов до 1 класу Гончарівської школи і навчався в ній 11 років.

07 листопада 2006 року був призваний на строкову військову службу. 28 серпня 2008 року вступив до лав ЗСУ за контрактом. В березні 2014 року був призваний на військову службу по мобілізації. З грудня 2019 року служив в окремому танковому батальйоні на посаді механік-водій. З 17 червня 2021 року на посаді старший механік-водій.

Загинув 19 березня 2022 року під час виконання бойового задання.

Микола Стародуб народився 22 червня 1980 року у м. Чернігові. У 1997 році закінчив середню школу № 17. У 2007 році - Чернігівський кооперативний технікум та здобув кваліфікацію юриста, а згодом Класичний приватний університет та здобув кваліфікацію бакалавра з права. 1998-1999 роки проходив строкову службу в лавах ЗСУ. У мирний час працював начальником цеху макаронних виробів ТОВ "Промо-Трейд". Одружений, сину 17 років, доньці 12 років. З перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну добровільно вступив до лав ТРО. Боронив Батьківщину у 165 батальйоні, а згодом у 81 бригаді 90 десантно-штурмового батальйону у підрозділі Apachi на розвідувальних FPV-дронах. Мав статус учасника бойових дій. Загинув 17 червня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі селища Білогорівка Сіверодонецького району Луганської області. Микола був чуйною та відповідальною людиною, люблячим батьком та гарним чоловіком, вірним другом і побратимом, майстром на всі руки. Дуже любив життя й мав великі плани на майбутнє.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Павло Крук народився 10 липня 1993 року у селі Лави Чернігівської області. Закінчив Лавську ЗОШ І-ІІ ступенів. Навчався у Чернігівському промислово-економічному коледжі Київського національного університету технологій та дизайну за спеціальністю "Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і споруд", а саме: технік-електрик.

Паша був спокійним хлопцем, завжди готовим допомогти. Дуже любив батьків і був чудовим братом. З Іваном їх поєднували теплі братерські стосунки. Після смерті батька у 2016 році та мами в 2022-му, брати залишились удвох. Підтримували одне одного в усьому. Росли, як багато сільських хлопців: уміли працювати, любили ліс, річку й рідну Поліську землю.

Павло з 2016 року присвятив своє життя військовій професії. Проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України у складі в/ч 3030.

Він підписав контракт і з 1 листопада 2016 по 25 січня 2022 року служив на посадах стрільця, стрільця-кулеметника та командира відділення.

За високі показники у службовій діяльності сержант Павло Крук неодноразово нагороджувався Грамотами та Подяками командуванням бригади, батальйону та частини. Проходив навчання в Польщі та Румунії.

Побратими відгукувались про нього, як про дуже порядного і хорошого командира.

Він був справжнім патріотом України. І тому коли закінчився його другий контракт, коли окупанти пішли повномасштабною війною на нашу землю, Паша добровільно знову вступив до лав ЗСУ. Він обирає 3-тю окрему штурмову бригаду, 2-й механізований батальйон.

Павло проходив військову службу на посаді стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А4638.

Загинув Павло Крук 20 червня 2024 року внаслідок бойових дій під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Пашу поховали на кладовищі у його рідному селі Лави.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.