Загиблі герої Чернігівщини: Титкач Валентин. Яценко Сергій. Зарічанський Олег

Валентин Титкач народився 22 березня 1999 року в селі Спаське на Чернігівщині. Навчався у Спаській середній школі та у вищому професійному училищі №15 у Чернігові, опанував спеціальність слюсаря-ремонтника 3 розряду. Проходив строкову військову службу.

З початком повномасштабної війни боронив Батьківщину на посаді навідника відділення спеціального призначення. Загинув 5 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Встановили особу воїна за результатами ДНК-експертизи. Попрощалися та поховали у рідному селі.

ЯЦЕНКО СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

      Народився 29 липня 1972 року у селищі Біла Берізка (Брянська область, Росія).

      У 13-річному віці разом з сім’єю переїхав до України, де родина оселилася в селі Соколівка (Бобровицький район Чернігівська область). Після закінчення  у 1987 році Новобасанської середньої  школи, продовжив навчання у Київському СПТУ, де отримав спеціальність слюсаря. Відзначався життєвою активністю, активно займався дайвінгом.

      Строкову військову службу проходив у м. Очаків (Миколаївська область) в підрозділах морської авіації Військово-Морських Сил Збройних Сил України. В запас був звільнений у званні матроса.

      Після демобілізації проживав у місті Києві, працював автослюсарем на станції технічного обслуговування автомобілів. Одружився у 2022 році, після важкої хвороби дружина померла у березні 2024 року. Виховував двох дітей - сина та доньку. 

      З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ до України став на захист рідної землі, добровольцем вступивши до лав Збройних Сил України. Захищав Україну у складі 131-го окремого батальйону ТрО ЗСУ на посаді стрільця стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти з позивним «Крило». Маючи непохитну волю і велике серце, до останнього подиху залишався вірним військовій присязі й українському народу.

      01 червня 2024 року, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України, проявивши мужність і героїзм, стійкість та рішучість, перебуваючи  на бойовій позиції та відбиваючи штурмові дії противника, внаслідок скидів боєприпасів з БПЛА та мінометно-артилерійського обстрілу отримавши поранення не сумісні з життям, загинув біля села Кислівка Петропавлівської сільської громади (Куп’янський район, Харківська область).

      Похований 14 червня 2024 року у селищі Козелець (Чернігівський район, Чернігівська область).

ЗАРІЧАНСЬКИЙ Олег Борисович народився 05 червня 1973 року у с. Любечанинів Козелецького району, Чернігівської області.

Навчався в школім. Остер, має не повну середню освіту.

З 19 листопада1991 року по 13 грудня 1993 року проходив строкову військову службу.

28 лютого 2022 року був призваний ІІ відділом Чернігівським РТЦК та СП (смт Козелець, Чернігівської області) на військову службу по мобілізації.

Матрос, старший стрілець 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А7105.

Брав участь у відбитті багаточисельних штурмів противником міста Чернігова у районі с. Новоселівка. Завдяки вмілим та чітким діям, в умовах інтенсивного артилерійського обстрілу Збройними Силами російської федерації позицій підрозділу військової частини А7105, матрос ЗАРІЧАНСЬКИЙ О.Б. не дозволив ворогу прорвати оборону, зайти та закріпитися у передмісті Чернігова.

Проявив мужність та героїзм під час виконання обов’язків військової служби по захисту Батьківщини в районі бойових дій з оборони м. Чернігів.

Загинув у березні 2022 року від чисельних осколкових поранень під час ворожого артилерійського обстрілу, не пропустивши в місто Чернігів російських окупантів, поблизу населеного пункту Новоселівки.

Похований на цивільному кладовищі в с.Любечанинів Чернігівського району, Чернігівської області.

Указом Президента України № 293/2022 від 02 травня 2022 року “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно), а також медаллю "За оборону Чернігова".