Вбиті росією: Кікоть Андрій. Висоцький Олексій

65-річного Андрія Кікотя російські військові розстріляли у спину 22 березня 2022 року в селі Мартинівка на Чернігівщині. «Ми з Андрієм стояли біля моєї клуні, розмовляли. Він комусь дзвонив, я ще казав йому: «Андрюша, сховай, окупанти їздять, засічуть». А потім почало стріляти, пішла російська колона. Я побіг у свій погріб, а він – у свій. За кілька годин прийшов мій знайомий перевірити, чи я живий. Я вийшов назовні, кажу, Андрія немає. Ми почали його шукати. В хаті все було розкидано, телевізор прострелений. Але Андрія ніде не було. Згодом ми знайшли його в гайочку неподалік двору», – розповів сусід Михайло.

Андрій Кікоть народився у селі Мартинівка на Чернігівщині. Після школи навчався на тракториста, потім на плиточника-облицювальника в Києві. Строкову службу проходив у Москві. Повернувшись в Україну, працював на буровій, потім у колгоспі. Одружився. Проте подружнє життя не склалося. У тому шлюбі народилася донька.

У 1983 році Андрій переїхав у Черкаси, де жила його тітка. Працював токарем, там він вдруге одружився, народилося двоє дітей: донька і син. На початку 2000-х Андрій повернувся у Мартинівку доглядати батьків. Тримав велике господарство: худобу, городи, пасіку.

«Тато був спокійним, чуйним, добрим. Обожнював пасіку, то була його душа. Ще любив займатися садівництвом, рибалити. Мама з сестрою щороку на літо та осінь приїжджали до нього. Востаннє я розмовляв з батьком за 20 хвилин до його смерті. Так сталося, що набрав, він відповів, але я розумів, що він не сам. Його голос був переляканий. Він поставив дивне питання, коли я приїду. Як же я міг приїхати, як я в Черкасах, а на Чернігівщині окупація… Через 20 хвилин він уже був поза зоною. А потім нам подзвонили знайомі, сказали, що знайшли батька вбитим», – пригадав син Максим.

В Андрія Кікотя залишилися дружина і троє дітей.

Життя Олексія Висоцького обірвалося у селі Залізний Міст Семенівської міської громади Чернігівської області. Село – на кордоні з Росією, під час повномасштабної війни воно опинилося під регулярними обстрілами ворога з артилерії, мінометів, дронів… 28 травня 2024 року був один із чергових обстрілів. Снаряд російської армії упав біля будинку, де жив Олексій. Уламки пробили стіну, влучили йому в голову.

Сусіди знайшли чоловіка непритомним, коли зайшли в дім після обстрілу. Відвезли до лікарні, проте життя врятувати не вдалося, він помер того ж дня.

Чоловіка поховали на кладовищі у Семенівці. Відвезти тіло у рідне село не змогли через обстріли. 

Олексію було 47 років. Народився у селі Курковичі, що в Брянській області Росії, на кордоні з Україною. Жив там недовго, родина переїхала в село Леонівка Семенівської громади. Мама залишила сина, коли був маленьким, його виховував батько.

Після школи Олексій вчився на електрика у Чернігові. Повернувшись додому, працював у колгоспах. У 2006 році переїхав у сусіднє село Залізний Міст, де влаштувався на сільськогосподарське підприємство. Спочатку був пастухом, потім оператором, завідувачем ферми. Останній період життя – скотарем.

«Ми з Олексієм прожили разом багато років, у нас народилася донька. У 2023-му ми з нею виїхали з села через часті обстріли, там було небезпечно. Олексій залишився вдома, ми приїжджали час від часу… Він був дуже доброю, чуйною людиною. Абсолютно не конфліктний, допомагав іншим. Любив полювання, риболовлю. Його дуже не вистачає», – поділилася дружина Любов. В Олексія Висоцького залишилися донька і дружина.