Загиблі герої Чернігівщини: Верхулевський Максим. Ющенко Ігор. Саверський Вячеслав

Максим Миколайович Верхулевський народився 8 серпня 2006 року в селі Гірськ Сновської громади.

З 2012 по 2018 рік навчався в місцевій школі, потім продовжив навчання в Новобобровицькому ліцеї.

З 2021 по 2024 рік навчався в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту та здобув професію маляра-штукатура, лицювальника-плиточника.

У 2024 році Максим Верхулевський підписав контракт зі Збройними силами.

Загинув 8 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання в Харківській області.

Поховали захисника 16 лютого в Чернігові на кладовищі "Яцево".

Ігор Васильович Ющенко народився 17 жовтня 1977 року в Мені.

Закінчив місцеву школу імені Т. Г. Шевченка. Після навчання проходив строкову військову службу.

Потім працював у "Менаагропостач", на меблевій фабриці корпорації "ПРОУН", на чіпсовому заводі, у ДРСУ. Останнім місцем роботи було ПрАТ ШРБУ №82.

1999 року одружився, за рік у подружжя народився син Сергій.

Рідні згадують Ігоря як щиру й відкриту людину.

"Він намагався всім допомагати, був компанійським, душею компанії, любив танцювати", — згадує сестра Оксана.

У липні 2022 року чоловіка мобілізували. Служив у званні солдата на посаді номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки.

Загинув захисник 17 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання.

Попрощалися та поховали Ігоря Ющенка 23 лютого у Мені на центральному кладовищі. У нього залишилися дружина, син, мама, тато, сестра.

САВЕРСЬКИЙ Вячеслав Іванович народився 30 липня 1981 року в селищі Ладан. Навчався в Ладанській гімназії, після закінчення якої вступив до Ладанської філії Прилуцького професійного ліцею на спеціальність «муляр». Згодом працював водієм на ТОВ «ПК Пожмашина».

Вячеслав Іванович був призваний до Збройних Сил України 11 лютого 2026 року, а 16 лютого його серце зупинилося в Конотопському районі Сумської області. Його життя обірвалося надто рано. Він був сином, братом, другом, частиною нашої громади.  Він став на шлях воїна – шлях відповідальності, мужності та честі. І навіть, якщо його шлях воїна виявився коротким, його намір був великим. Бо воїн – це не лише той, хто встиг побувати «на передовій». Воїн – це й той, хто готовий стати щитом.

Вячеслав залишив по собі невимовний біль у серцях своїх рідних – матері Катерини та брата Олега… Вони чекали… Вони сподівалися… А тепер навіки пам'ять про нього житиме в серцях…