Загиблі герої Чернігівщини: Луговський Сергій. Боровський Геннадій. Шостак Роман

Луговський Сергій народився 15 лютого 1994 року в місті Городня. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут він зробив свої перші кроки у доросле життя. Навчався у Городнянській загальноосвітній школі №2, а згодом здобув освіту у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, який закінчив у 2016 році. Він отримав кваліфікацію вчителя технологій, профільного навчання (автосправа), інформатики та креслення — людини, яка могла навчати, творити і передавати знання іншим.

Та замість мирної праці доля покликала його стати на захист Батьківщини.

У 2017 році Сергій підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, він без вагань став на оборону рідної землі, боронив Чернігів, стояв на передовій разом із побратимами.

26 травня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Донеччині, Сергій зник безвісти. Довгі місяці його рідні жили надією. Вірили, чекали, молилися… У серцях жевріла надія, що він повернеться, що одного дня відчиняться двері і пролунає такий рідний голос. Але, на жаль, дива не сталося.

Війна забрала молоде життя. У Сергія залишилися донька, дружина, батьки та сестра — найдорожчі люди, для яких він був опорою, любов’ю і частиною життя. Їхній біль — безмежний, а рана втрати назавжди залишиться в серцях.

Боровський Геннадій Геннадійович народився 26 квітня 1973 року в селі Шкробове Сновського району Чернігівської області. Навчався у Чернігівській ЗОШ №28. І по закінченню 8 класів, з 1988 по 1991 роки, здобував спеціальність столяра 4 розряду у Чернігівському середньому профтехучилищі №6. З 2001 по 2005 роки вчився у Чернігівському державному інституті економіки та управління за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію юриста. Працював столяром на підприємстві «Лідер», яке спеціалізується на виробництві та постачанні будівельних матеріалів.

Та коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, він не вагався ні хвилини. І вже 25 лютого 2022 року чоловік одним із перших змінив цивільне життя на військовий однострій, добровільно обравши шлях воїна та ставши на захист рідної землі.

Вірний військовій присязі, Геннадій Боровський загинув 20 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання в районі сіл Омельник та Копані Запорізької області. Йому було 52 роки…

Геннадій пішов у вічність як Герой, зі зброєю в руках захищаючи майбутнє наших дітей. Він виконав свій обов’язок до кінця, залишивши по собі приклад незгасимої любові до України.

Роман Шостак народився в м. Ніжині в сімʼї військовослужбовця. Початкові класи вчився в середній школі 7. Разом з батьками переїжджав до місць служби. У 2002 році закінчив вище професійне училище 15 м. Чернігова. З першого дня повномасштабного вторгнення добровільно приєднався до ТРО рідного міста, а 16 травня 2022 року - до лав Національної гвардії України.

За час служби Роман вивчився на парамедика, потім проходив військове навчання в Англії. 22.09.2024 р. на Луганському напрямку Роман в складі військової частини НГУ РУБІЖ пішов на бойове завдання з двома своїми друзями і зник безвісти.

Роман завжди був чуйним, добрим, дружелюбним, товариським. Мав багато друзів. Сміливий, вірний, розумний. Жив з честю та совістю!!! Справжній патріот!!!

У Романа залишилися люблячі батьки, два синочки Артур та Філіп, котрі до останнього жили і вірили, що їх любий і люблячий Роман - синочок, татко, повернеться додому живим» (слова батьків)