Вбиті росією: Цимбаліст Марія. Зуйок Ігор. Грищенко Леонід

Марія Цимбаліст народилася в селі Гнилуша на Чернігівщині. До Ягідного приїхала з двома сестрами, коли їй було 15 років. Тоді туди прибувало багато молоді – у селі відкрилося сільськогосподарське підприємство, людям давали роботу та житло. Марія доглядала за яблуневим садом, обробляла полуницю.

Марія Цимбаліст не була одруженою. Певний час жила у цивільному шлюбі. Дітей у жінки не було.  «Баба Марія була така трудівниця! У неї город був красний як писанка. Вдома, у саду, надворі – завжди прибрано, на столі – смачна їжа. Сама – усміхнена, привітна, активна. Бабуся любила повторювати, що рух – це життя. Ще у свої 84 роки могла пішки в Іванівку сходити, а це майже 8 кілометрів. Я приїжджав до неї 24 лютого, привіз продукти. Просив, щоб вона нікуди не виходила, бо почалася війна», – згадує двоюрідний онук Сергій Бойко. Марія Цимбаліст мала проблеми зі серцем, погано чула. До шкільного підвалу в Ягідному окупанти силоміць привезли її на садовій тачці. Марія провела там 10 днів. Коли жінці стало погано, заболіло серце, їй дозволили піти додому, фактично – піти помирати. Однак дому в жінки вже не було: його зруйнували снаряди. Просидівши три дні біля руїн на холоді, 16 березня 2022 року Марія Цимбаліст померла. Із рідних у неї залишився двоюрідний онук.  

10 березня 2022 року російські окупанти спалили у власному домі в Іванівці на Чернігівщині охоронника АТ «Чернігівобленерго», ветерана війни в Афганістані Ігоря Зуйка. Зранку 24 лютого 2022 року Ігор Зуйок поїхав на роботу. Це була його остання зміна. На наступну виїхати він уже не зміг – дорога на Чернігів обстрілювалася з усіх боків. Після того, як 5 березня 2022 року російські військові зайшли в це село, Ігор перевіз сім’ю до будинку тещі на окраїні – там працювало опалення та була менша інтенсивність боїв. Сам Ігор Зуйок залишився вдома. Більше рідні його не бачили. Лише 10 березня родина дізналась, що їхній дім згорів дотла. Разом з Ігорем. Пізніше сусіди розповіли, що бачили, як двоє росіян під дулами автоматів заводили Ігоря Зуйка в будинок, а хвилин за десять все подвір’я вже палало. На згарищі знайшли лише кістки. Ігорю Зуйку було 57 років. Після служби в армії та участі у війні в Афганістані він повернувся до рідного села. Працював у місцевому колгоспі на КамАЗі, возив зерно. Згодом влаштувався на роботу охоронцем обленерго у Чернігові. Багато сил Ігор витратив на те, аби збудувати для родини власний затишний будинок. Турбувався про сім’ю. Спершу Ігоря Зуйка поховали у саду. А після того, як 31 березня ЗСУ звільнили Іванівку з окупації, чоловіка перепоховали. В Ігоря Зуйка залишились дружина, двоє дітей та внучка.

Коли російські війська увійшли до села Ягідне на Чернігівщині, Леонід Грищенко не втік і не сховався. Колишній опер залишився вдома доглядати за хворою мамою. Маючи мисливську рушницю, він вирішив зустріти ворога.

Коли окупанти зайшли до Ягідного, чоловік вступив із ними в бій. Односельці розповідають, що він убuв одного окупанта та поранив іншого, але сам загинув — його розстріляли на одній із вулиць села.

Тіло Леоніда ще довго лежало на вулиці — російські військові не дозволяли людям його поховати. Пізніше снаряд влучив у будинок, де він жив із мамою — хата згоріла вщент.

Леоніда Грищенка поховали у рідному Ягідному поруч із батьком та братом.