Історії Воїнів: військовослужбовець Ігор

Ігорю - 42 роки, він родом з невеличкого села Мрин, що у Ніжинському районі Чернігівської області.

Цей кремезний чоловік пройшов нелегкий життєвий шлях, наповнений складнощами та викликами. Але як личить справжньому чоловіку - мало говорить про себе.

- Досвід, який подарувало життя, сильно допоміг долати труднощі, з якими зіштовхуєшся на війні. Бо війна випробовує не лише фізичну силу. Вона перевіряє витримку, стійкість і здатність залишатися людиною там, де обставини намагаються тебе зламати, - каже Ігор.

І дійсно, його шлях у війську не можна назвати легким. Ігор прийшов до армії цілеспрямовано. Так само усвідомлено обрав саме нашу 152 бригаду. В строю чоловік з літа 2024 року.

На його рахунку не один бойовий вихід та поранення.

- Я був на позиції біля населеного пункту Родівка, мій бліндаж російська федерація закидала 120 калібром. 7 разів. Але ми діяли злагоджено, - без емоційно розповідає Ігор про день поранення.

Очі, голос, постава воїна випромінюють мужність, впевненість, хоробрість, хоча від деталей його поранення кожному може стати моторошно…

- Із самого ранку росіяни почали штурмувати нашу позицію. Не можу сказати, що було страшно, але відчуття не з приємних. Вони кілька разів били мінометом, потім – затихли. Мені пошкодило щелепу. Втім, не зважаючи на контузію, знайшов вихід. Зібрав всі сили і виліз. Допомога прибула вчасно.

Як і більшість наших воїнів, Ігор із захватом розповідає про організацію роботи різних підрозділів нашої бригади, їх злагодженість і оперативність. А ще, робить акцент на людяності в бригаді. Хвалиться карʼєрним зростанням.

- Тоді, після поранення мене визнали обмежено-придатним, тож тепер несу службу в ремонтно-відновлювальному батальйоні. Був старшим сержантом, тепер - головний сержант.

Чоловік зізнається, що радий бути частинкою великої сімʼї 152 бригади, вдячний долі, що дала можливість служити з надійними побратимами.

На питання про плани після війни впевнено, без сумнівів і вагань відповідає: «Планую залишатися в армії. Досвід, здобутий у найскладніших умовах, не можна відкласти «до кращих часів», його ж потрібно передати тим, хто прийде після. Тим, кому ще тільки належить пройти свій шлях становлення».

Джерело