Загиблі герої Чернігівщини: Охріменко Григорій. Кірдін Олександр. Бойко Євгеній

15 березня 2026 року Менська громада провела в останню земну дорогу захисника Григорія Охріменка. Бойовий медик загинув на Донеччині під час ворожого штурму.

Військовий народився 5 травня 1988 року в селі Степанівка Менського району.

З дитинства Григорій полюбив коней. У шість років він потайки тікав на ферму, щоб покататися на кобилі Матильді. За пристрасть до швидкості та бігу місцеві жителі називали його «Вітерцем».

Навчався хлопець у Волосківській середній школі. Щоб займатися спортом, юнак їздив на велосипеді зі Степанівки до Мени на тренування. У 15 років Григорій врятував дитину, яка тонула.

У 2004 році юнак закінчив школу та вступив до Путивльського педагогічного коледжу. Там він став одним із кращих студентів і був срібним чемпіоном Сумської області з настільного тенісу.

Після навчання, у 2008 році, молодий фахівець повернувся до рідного закладу вже як викладач фізкультури. Учні дуже любили його уроки. Чоловік завжди був веселим, активним та вмів зацікавити дітей. Пізніше Григорій працював на будівництві, їздив на заробітки, щоб підтримати родину.

На захист України воїн став 14 червня 2023 року. Він служив медиком у механізованому батальйоні.

3 травня 2025 року солдат прийняв свій останній бій біля селища Олександропіль на Донеччині. Захисник загинув від кульового поранення під час ворожої атаки. Певний час бійця вважали зниклим безвісти, але згодом смерть підтвердила ДНК-експертиза.

Григорій не встиг створити власну сім’ю, але залишив по собі світлу пам’ять у серцях сотень людей.

Олександр Кірдін народився 17 червня 1977 року.

У 1983 році пішов до першого класу місцевої Комарівської школи. У 1992 році закінчив 9 класів місцевої школи. У 15 років почав працювати в місцевому колгоспі.

У 1995 році його призвали до армії. Після служби працював в лісництві, а потім – ТОВ "Смолянка".

З 2007 року, після розпаду колгоспу, займався сільським господарством у Комарівці.

15 лютого 2024 року долучився до ЗСУ. Закінчив базову загальновійськову підготовку у складі операції Interflex на території Великої Британії. Після навчань на посаді навідника кулеметного взводу захищав кордони України на Донецькому напрямку.

Загинув 3 травня 2024 року поблизу населеного пункту Архангельське Покровського району Донецької області. З 3 травня 2024 вважався безвісти зниклим. Опізнаний за збігом ДНК під час репатріації тіл, які передала Росія.

Попрощалися з Олександром 15 березня 2026 року у рідній Комарівці.

Євгеній Бойко народився 28 лютого 2005 року в селі Хрещате Чернігівського району.

У 2021 році закінчив Хрещатенську загальноосвітню школу. Потім ще рік навчався у Новошляхівській ЗОШ, яку закінчив у 2022 році, здобувши повну загальну середню освіту.

Після школи вступив до Чернігівського центру професійно-технічної освіти №16. Та не завершивши навчання, прийняв мужнє рішення — добровільно стати на захист рідної землі.

30 січня 2024 року Євгеній підписав контракт та вступив до лав Збройних Сил України.

Він ніс службу на найгарячіших напрямках фронту на посаді оператора безпілотних авіаційних комплексів.

26 лютого 2026 року життя молодого воїна обірвалося на фронті. Йому був лише 21 рік.

У військового залишилися батьки та брат.