Загиблі герої Чернігівщини: Гладіренко Дмитро. Тарасенко Роман. Примак Юрій

"Він був королем саксофона". Так про 38-річного Дмитра Гладіренка згадує директор Чернігівського музичного коледжу ім. Л. Ревуцького Володимир Суховерський. Дмитро був артистом оркестру та саксофоністом Міського палацу культури. У травні 2022-го долучився до війська, служив у 44-ій окремій механізованій бригаді. 12 березня 2026 року чоловік загинув під час виконання бойового завдання. 23 березня з ним попрощалися у Катерининському храмі в Чернігові.

Володимир Суховерський розповідає:

"Дмитро грав на всій сім'ї саксофонів: сопрано, тенор, антибас. Він перший, хто засвітився у 2005 році, ми створили квартет саксофонів, і він уже грав перший саксофон у цьому квартеті, будучи студентом початкових класів. Він закінчив відділ естради і джазового мистецтва. Досить активно вів концертну діяльність, був на гастролях у Китаї та прицював там. І у філармонії, у будинку культури міста. Весь час хотів грати, грати, грати... Його гра відрізнялася, знаєте, такий політ свободи".

Дмитро Гладіренко мав вищу музичну освіту. Його викладач Михайло Гришак мріяв, щоб Дмитро теж викладав музику. Каже: не може повірити в його загибель.

"Він переді мною, як оця дитина, яка їздила, яка… Ми десь ночували, десь виступали. Він успішний був музикант. Йому жити, жити. Він не тільки на саксофоні грав – на кларнеті. Ще робив інструментовки. Він по характеру дуже мобільна, дуже спокійна, наполеглива людина, яка могла б дуже гарно викладати", — говорить Михайло Гришак.

Товариш Дмитра Гладіренка з часів музичного коледжу Роман Белік згадує: Дмитро був талановитим музикантом та хорошою людиною.

"Пограти любив, особливо джаз. Після репетицій можна було спілкуватися про життя, посидіти на дозвіллі, про все поговорити. Він завжди мріяв грати музику, виконувати джаз на саксофоні, бути, скажімо так, на топовому рівні, як він власне і був".

Побратим Дмитра Анатолій Гудко розповідає: Гладіренко був командиром роти.

"Хороший був друг, хороший був товариш. Завжди приходив на допомогу, виконував свої обов'язки. Ми зустрілися під час перебування на Донбасі. Він був у складі управління роти, виконував обов'язки замполіта. Коли доводилося виходити на завдання, то виходив на рівні з усіма хлопцями. Заходив, перебував, виходив і знову виходив".

Поховали Дмитра на кладовищі "Яцево". У нього залишилися дружина із сином.

Роман Сергійович Тарасенко народився 27 квітня 1985 року в Чернігові. Навчався у школі №30.

"Займався різними видами ремонтів. Був людиною із золотими руками — майстром, який умів робити майже все. Був люблячим чоловіком і турботливим батьком, для якого сім’я завжди була найбільшою цінністю. Його рідні завжди відчували поруч надійне плече, підтримку і тепло. Спокійний, щирий, добрий", — згадуть про Романа Тарасенка його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.

У 2024 році Роман підписав контракт із ЗСУ та став на захист України.

Свій останній бій військовий прийняв 29 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Рівнопіль Донецької області.

Попрощалися та поховали захисника у Чернігові на кладовищі "Яцево". У нього залишилися дружина, донька, син, мама та сестра.

Примак Юрій народився 7 січня 1977 року в селі Кнути Чернігівської області.

Закінчив 8 класів Пекарівської школи, згодом навчався у Шабалинівській середній школі. Далі здобував освіту в Прилуцькому радіотехнікумі та Чернігівському професійно-технічному училищі №17. Там він освоїв кілька спеціальностей – був водієм, трактористом, електриком, токарем, верстатником деревообробних верстатів.

Проживав і працював Юрій у селі Печенюги Новгород-Сіверської громади, був сумлінним трудівником, працював у ТОВ «Мрія».

У червні 2024 року був призваний на військову службу. Службу проходив у військовій частині на посаді старшого солдата відділення інженерних конструкцій маскувального взводу інженерно-саперної роти.

Під час служби зарекомендував себе як досвідчений, відповідальний та мотивований військовослужбовець, користувався повагою серед побратимів.

На жаль, 21 березня 2026 року Юрій загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.